Ясинувата
Ясинувата - місто районного підпорядкування. Розташована на відстані 21 км від Донецька, біля верхів'їв річок Кальміусу та Кривого Торця. Великий
Ясинувата - центр району, площа якого 996 кв. км. Населення - 108,2 тис. чоловік, з них міського - 83,1 тис., сільського - 25,1 тис. До складу району входять 53 населених пункти, що підпорядковані 2 міським, 3 селищним, 6 сільським Радам. В районі - 10 колгоспів, 8 радгоспів, 4 дослідні станції. Рілля займає 62 468 га. Промисловість району представлена 20 великими підприємствами, що випускають продукції на 200 777 тис. крб. на рік. На них трудяться 11 516 чоловік. На транспорті працюють близько 14 тис. чоловік. В районі - 11 лікарень на 1375 місць, 45 медпунктів, профілакторій. У 38 загальноосвітніх школах вчиться 15,7 тис. дітей, в 6 школах робітничої молоді - 2,8 тис. учнів. До послуг трудящих - 25 клубів, 5 палаців культури, 4 кінотеатри. Фонд 76 бібліотек становить 506,9 тис. книг.
В околицях міста розкопано 25 курганів, у яких виявлено 47 поховань: 26 - епохи міді-бронзи, 21 - кочовиків, у т. ч. одне поховання торка середини XI ст. н. е.1.
Історія Ясинуватої тісно пов'язана з розвитком промисловості Донбасу. Одночасно з спорудяїєнням у 1869 році Юзівського металургійного заводу почалося й будівництво Костянтинівсько-Оленівської залізничної лінії, що мала сполучити завод з Курсько - Харківсько - Азовською залізницею та покладами залізної руди й флюсових вапняків у районі Оленівки. 25 березня 1872 року відкрили рух на першій її дільниці: Костянтинівка-Олександрівка, на якій збудували і станцію Ясинувата. Біля неї виросло невелике селище - кілька землянок та бараків для будівельників, а поруч крамниці й харчевні. Назву станція і селище дістали від села Ясинуватого, розташованого за 4 км на північний схід від станції (у межі міста воно не входить). 1879 року стали до ладу лінія Ясинувата-Кринична-Хацапетівка, в 1883 році - під'їзд до Макіївського заводу, через рік - дільниця Ясинувата-Синельникове, а в 1893 році - Ясинувата-Мушкетове. Станція з колійної перетворилася на вузлову.
З розширенням станції збільшилась кількість робітників-залізничників. Це були колишні будівельники залізниці, переважно вихідці з густо населених районів України та центральних губерній Росії, зубожілі місцеві селяни й ремісники. Більшість робітників - стрілочники, зчіплювачі, складачі поїздів та ремонтники - працювали в дві зміни. Праця їхня оплачувалася нижче, ніж шахтарів та металургів. На початку XX ст. стрілочники, кочегари й колійні сторожі заробляли від 8 крб. 58 коп. до 18 крб. 61 коп. на місяць.
Жили робітники в землянках та бараках, часто по дві сім'ї в одній кімнаті. Деякі з них наймали кутки в навколишніх селах, інші змушені були тулитися у пристосованих під житло товарних вагонах. Виснажлива праця, низька заробітна плата, тяжкі побутові умови підточували здоров'я робітників. На станції був медпункт, хворих обслуговував один фельдшер. Найближча лікарня на 18 місць працювала лише в Авдіївці. 1902 року по всій Катерининській залізниці на медичне обслуговування однієї людини асигнували всього 1 крб. 47 коп. Лише в 1903 році під час епідемії холери департамент залізниць погодився винайти «додаткові» кошти для утримання другого фельдшера. Занедбано було й освіту. Тільки 1897 року в селищі відкрили однокласне училище.
Тісні зв'язки ясинуватських залізничників з передовими робітниками Катеринослава і Юзівки сприяли зростанню їх класової і політичної свідомості. На початку літа 1905 року на станції створюється соціалдемократична група. Під її впливом ясинуватські залізничники взяли участь у жовтневому всеросійському політичному страйку. У листопаді делегація трудящих Ясинуватої у складі М. І. Гриценка,
H. П. Степанова, І. С. Борисенка та Ф. П. Василенка поїхала до Катеринослава, щоб зажадати від адміністрації залізниці поліпшити умови праці й побуту. Делегати побували на мітингах, у робітничих клубах, одержали чимало революційної літератури. 8 грудня 1905 року вранці на станцію надійшла телеграма Катеринославського бойового страйкового комітету із закликом приєднатись до загального страйку. Відбувся мітинг, на якому виступали авдіївські агітатори Токарєв та Осипов, ясинуватський фельдшер М. І. Гриценко і складач поїздів 3. Міненко. Він заявив: «Здобута нашою кров'ю свобода не повинна загинути!». На мітингу вирішили негайно розпочати страйк і створити бойову робітничу дружину. Зброї не вистачало, тому ковалеві
I. Д. Кравченку доручили кувати піки. 9 грудня на мітингу обрали страйковий комітет і його розпорядчий орган - виконавчий комітет, до складу якого увійшли М І. Гриценко (голова), І. С. Борисенко, І. Г. Кукушико, Н. П. Степанов, А. І. Андромоніс, Т. П. Калюта, О. І. Бушуєв. Дружинники роззброїли адміністрацію. Виконавчий комітет фактично взяв