Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Авдіївка

Авдіївка - місто районного підпорядкування. Розташована за 22 км на північ від Донецька. Населення - 29,3 тис. чоловік.
В околицях міста виявлена в кургані кам'яна скульптура (баба), що свідчить
про перебування в цих місцях кочовиків IX-XIII ст.
У середині XVIII ст. на цих землях заснували хутір селяни-втікачі з Курської, Воронезької та Полтавської губерній. 1778 року за розпорядженням новоросійського губернатора створене село стало державною власністю, його назвали за ім'ям першого поселенця Авдіївкою. Жителі вирощували різні сільськогосподарські культу­ри, переважно зернові. У 1798 році в селі налічувалось до 100 дворів з населенням близько 500 чоловік. Родючі чорноземні степи приваблювали нових поселенців. До того ж, Авдіївка була розташована поблизу поштового шляху, що зв'язував її з Маріуполем та Бахмутом. На 1861 рік у ній проживало вже 2,3 тис. чоловік. Після реформи 1861 року, згідно з указами про поземельний устрій державних селян, за жителями Авдіївки закріпили ті невеликі за розміром наділи, що були в їхньому користуванні раніше. Багато селян змушені були орендувати на кабальних умовах землю у Новоросійського товариства.
Дальший розвиток Авдіївки пов'язаний з будівництвом Катерининської залізниці, на якій наприкінці XIX ст. за кілька кілометрів від села заснували залізничну станцію з такою ж назвою. Чимало жителів працювало на залізниці. Умови роботи були тяжкими: робочий день тривав 13-14 годин. Темні й брудні виробничі примі­щення не мали вентиляції. За житло робітникам правили 2 тісні, напівзруйновані бараки та кілька старих залізничних вагонів. На початку 1900 року в селі побудували цегельний завод, що працював тривалий час сезонно, цеглу виготовляли кустарним способом. З 1905 року, крім цегли, він почав випускати черепицю - до 2 млн. штук та від 0,5 млн. до 3 млн. штук цегли за рік.
Наростаюча хвиля революційних подій захопила й найбільш свідому частину місцевих робітників. У червні 1904 року медик-практикант В. А. Смирнов з фельдше­ром І. Камишниковим організували на станції соціал-демократичний гурток, який хоч був малочисленним, але сприяв поширенню соціал-демократичних ідей серед трудящих Авдіївки. Поліція вистежила і розгромила гурток. Незважаючи на репресії, революційно настроєні робітники скликали на станції збори, влаштовували маївки, розповсюджували революційні листівки, зокрема й такі, що викривали царський маніфест 17 жовтня. Авдіївці взяли участь у жовтневому страйку робітни­ків Катерининської залізниці. З грудня 1905 року авдіївські залізничники приєдна­лись до «телеграфного страйку» горлівців й закликали телеграфістів усієї магістралі бути солідарними з горлівськими службовцями. Через 3 дні в Авдіївці відбувся мі­тинг, на якому робітники прийняли рішення озброюватись.
8 грудня 1905 року з Москви одержали телеграму про початок всеросійського страйку залізничників. Її оголосили на сходці робітників в будинку залізничного зі­брання (тепер клуб ім. Жовтневої революції). Водночас було вирішено припинити роботу на станції. У телеграмі-відповіді авдіївці поклялись завоювати свободу у бо­ротьбі з царським самодержавством. 10 грудня залізничники, керуючись вказівка­ми більшовиків, створили розпорядчий комітет, який згодом перетворився на орган збройного повстання. До складу комітету увійшли: А. Новиков (голова), токарі П. Рокитський та І. Зарощенський, помічник машиніста І. Д. Митусов, телеграфіст В. М. Єгоров та ін. Страйковий комітет сформував бойову,дружину, що налічувала близько 60 чоловік. Робітники залізниці висунули перед адміністрацією такі вимоги: запровадження 8-годинного робочого дня, збільшення зарплати, скасування понад­урочних робіт, свободи, створення робітничих спілок, шкіл для дітей тощо. Адміні­страція відмовилась їх задовольнити. Тоді бойовий страйковий комітет закликав робітників озброюватись. Організували збір грошей на придбання зброї. На зборах робітники ухвалили відрахувати 5-10 проц. від зарплати. Селяни Авдіївки також добровільно вносили гроші. В ніч на 11 грудня з Ростова-на-Дону доставили першу партію зброї: револьвери, патрони тощо. Зброю привозили також з Павлограда, Харкова, Катеринослава. Крім того, дружинники захопили состав, що проходив через Авдіївку, звідти взяли 200 ящиків бойових патронів.
Серйозну увагу приділяв страйковий комітет агітаційній роботі в навколишніх селах. Селяни постачали страйкарям хліб. На знак солідарності з робітниками за паровозним гудком жителі села мали йти їм на допомогу. 13 грудня близько 13 години сталася збройна сутичка дружини з регулярними військами - взводом 23-го Вознесенського драгунського полку. Загін робітників дав залп. Драгуни відступи­ли. Після цього авдіївська дружина брала участь у роззброєнні 12-ї роти 280-го Балаклавського піхотного полку на станції Ясинувата. Того ж дня, чекаючи на прибуття каральних військ, авдіївці розіслали телеграми на сусідні станції з про­ханням про підкріплення. Вже 14 грудня сюди прибули близько тисячі


Авдіївка - cучасна карта