Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Зугрес

Зугрес - місто районного підпорядкування, адміністративно підпорядковане Харцизькій міськраді. Розташоване на річці Кринці (притоці Міусу), за 12 км від за­лізничної станції Харцизьк. Його перерізає автострада Донецьк -
Ворошиловград. Населення - 17 тис. чоловік.
Виникнення Зугреса зв'язане з історією будівництва Зуївської державної ра­йонної електростанції. На початку 20-х рр. на тому місці, де тепер височать багато­поверхові будівлі електростанції і міста, розлягався степ.
Розвиток вугільної, металургійної та інших галузей промисловості в роки пер­шої п'ятирічки настійно вимагав потужної енергетичної бази. У червні 1929 року Радянський уряд прийняв рішення про спорудження в Донбасі електростанції потужністю 44 тис. квт. Визначили найбільш придатне місце для будівельного майданчика - поблизу с. Зуївки, вниз за течією річки Кринки.
В листопаді 1929 року сотні юнаків і дівчат прибули в степ, до берегів тихої рі­чечки. Це були будівельники Зуївської електростанції - однієї з найважливіших будов першої п'ятирічки. Вони приїжджали з міст і сіл України, з РРФСР, Білору­сії та інших братніх республік. То були сини й дочки шахтарів, металургів, хлібо­робів.
Серед тих, хто клав перші цеглини у споруди електростанції та будинки робітни­чого селища, були жителі с. Зуївки Г. Я. Калмиков, Є. О. Квасков, Д. К. Попков,
A. І. Кисельов. З Чернігівщини на новобудову приїхав муляр Ф. Л. Шульман, з Харцизька - кочегар паровоза В. О. Полянський, з Старобільська - тесляр
B. А. Лисенко, з Ростова - слюсар-інструментальник Г. О. Маковський, з Одеси - досвідчений робітник-котельник С. І. Вельцис, із Штерівки - монтажник Ю. Т. Яро­шенко. З Краснодарського краю прибули брати-хлібороби О. Я. та Л. Я. Гладуни. З Донецька та Макіївки послали на будову ініціативних організаторів - С. К. Кузиненка та Л. Р. Меда. Всі ці люди не тільки будували електростанцію, але й після введення її в дію залишились тут працювати.
Станція і нове місто споруджувалися на скелі, яку доводилося метр за метром підривати амоналом. На будівництві не вистачало техніки. Всі роботи виконувалися вручну - лопатами, грабарками. Під керівництвом досвідчених будівельників з сусідньої Штерівської електро­станції почалося зведення стін головного корпусу та бетонної частини греблі. Від залізничних станцій Харцизьк та Орлова Слобода на будівельний майданчик потяг­лися сотні возів з цементом, вапном, цеглою. Перевозили їх селяни-грабарі, що при­були на будову з своїми возами й кіньми.
Потреба Донбасу в електричній енергії була такою великою, що в грудні 1929 ро­ку партія і уряд прийняли рішення про збільшення потужності Зуївської ДРЕС і встановлення на ній трьох турбогенераторів по 50 тис. квт. Разом з тим були ско­рочені строки будівництва. Радянський уряд поставив завдання здати в експлуатацію першу чергу станції не пізніше 1 березня 1932 року. Рішенням Ради Праці і Оборони СРСР будова була оголошена надударною.
Будівельники мали за короткий строк виконати величезний обсяг робіт, розв'я­зати багато складних завдань. Силою, яка згуртувала робітників і мобілізувала їх на ударні темпи, була партійна організація. У квітні 1930 року вона складалася лише з 4 комуністів. Але тісно зв'язана з масами парторганізація швидко поповнювалася кращими виробничниками і на кінець 1931 року вже налічувала у своїх рядах 164 чоловіка.
Комуністи виступили ініціаторами багатьох цінних починань, що сприяли роз­виткові трудової активності робітників-будівельників. Липень і серпень 1931 року, коли провадився монтаж першої турбіни, було оголошено місяцями ударної роботи. На заклик партійної організації сотні робітників відмовилися від вихідних днів. На допомогу будівельникам прийшли інженерно-технічні працівники, лікарі, вчителі, домогосподарки. У вересні 1931 року не вистачало' робочої сили для спорудження вугільного складу, водопідвідного та відвідного каналів. Це могло загальмувати темпи всього будівництва. І партійна організація мобілізувала всі сили на ліквіда­цію вузьких місць. Дійовим починанням була також «загальна комуністична штурмова ніч будови», в якій узяли участь робітники всіх дільниць. Все це дало можли­вість подолати відставання окремих об'єктів будівництва і своєчасно здати їх в експлуатацію.
На спорудженні ДРЕС і робітничого селища багатьма трудовими ділами просла­вилася комсомольська організація. В січні 1930 року до неї входило 7 молодих будівельників, а в травні 1931 року в комсомольській організації «Зудресбуду» налічувалося вже 113 юнаків і дівчат. Комсомольці мобілізували молодь на достро­кове завершення робіт по спорудженню греблі, розчищенню майданчиків для майбутніх будинків і бараків робітничого селища, доставки будівельних матеріалів. Вони збудували пекарню, їдальню, лазню. Комсомольці поширювали газети, ви­пускали бойові листки, популяризували досвід передовиків будівництва. Душею,




Дивиться також інші населені пункти району:

Зугрес - cучасна карта