Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Іловайськ

Іловайськ - місто районного підпорядкування, великий залізничний вузол. Розташований за 40 км на південний схід від обласного центру - Донецька. Через місто проходить основна залізнична магістраль, що зв'язує його з
важливими адміні­стративними й промисловими районами УРСР і РРФСР. Адміністративно Іловайськ підпорядкований Харцизькій міській Раді депутатів трудящих. Територія міста - 10,7 кв. км, населення- 19,7 тис. чоловік.
Сучасний Іловайськ виріс на місці невеликого залізничного роз'їзду № 17 у степу під час будівництва Курсько - Харківсько - Азовської залізниці, рух поїздів на якій (від Харкова до Таганрога) було відкрито 23 грудня 1869 року. Оскільки в цих місцях ділянка залізниці Ханженкове - Таганрог проходила по землях великого поміщика й капіталіста І. Г. Іловайського, то спочатку станція а потім і місто дістали назву від його імені.
До початку 1920 року станція Іловайськ і селище, яке виросло біля неї, входили до складу Троїцько-Харцизького повіту Міуського (з 1888 року - Таганрозького) округу Області Війська Донського.
Інтенсивний розвиток Іловайська почався лише з кінця 80-х рр. XIX ст., після побудови дільниць Харцизьк- Ханженкове-Кринична-Ясинувата, що з'єднали Курсько-Харківсько-Азовську залізницю з Катерининською, внаслідок чого вантажооборот станції значно збільшився. На північ, північний захід і північний схід від неї розташовані райони Донбасу, де у 80-90-х рр. XIX ст. виникали й розвивалися численні вугільні копальні й заводи. Густа мережа залізничних ліній і під'їзних віток до них в районі станцій Кринична-Ханженкове-Харцизьк вливалися в основ­ну магістраль, яка простягалась через станцію Іловайськ на південь.
У 1893 році дільниця Іловайськ - Ханженкове була приєднана до Катерининської магістралі. У 1899 році тут прокладено другі колії, продовжені наступного року на пів­ніч до Горлівки, а на південь - до Таганрога. До 1902 року, в зв'язку із збільшенням видобутку кам'яного вугілля, не­подалік від станції Іловайськ прокладено одноколійні заліз­ничні лінії на північний схід (Іловайськ - Чистякове - Дебальцеве) і на захід (Іловайськ-Моспине-Доля з відга­луженням на Макіївку і Юзівку). Незабаром обидві ці діль­ниці стали складовою частиною другої вітки Катеринин­ської залізниці (Довгинцеве-Запоріжжя-Волноваха -Ка­раванна- Іловайськ-Дебальцеве), будівництво якої почало­ся в 1902 і було завершене в 1905 році.
На початку XX ст. Іловайськ став вузловою станцією, через яку проходила значна кількість составів з вугіллям, хлібом, будівельними матеріалами. Найбільше перевозилося вугілля. В 1902 році на станції почали будувати паровозне депо, а вже через 3 роки сюди перевели з Харцизька частину рухомого складу разом з локомотивами.
Розширення залізничного вузла і збільшення вантажообороту викликали помітний приплив робітників, які прибували сюди з Катеринославщини, Області Війська Донського, з півночі України і центральних губерній Росії. В 1903 році в Іловайську вже проживало 943 чоловіка, з них близько 300 залізничників.
Праця залізничників оплачувалася дуже низько. Так, у 1883 році середня мі­сячна заробітна плата робітників колійної служби становила 14,6 крб., а окремих категорій - ще менше. У майстернях депо робочий день тривав 10 годин. Проте ця норма грубо порушувалася постійними надурочними роботами. А в сторожів, стрілочників, кочегарів і машиністів робочий час взагалі не нормувався, їх чергу­вання тривали іноді цілу добу.
Недодержання елементарних вимог техніки безпеки на транспорті, виснажливі чергування призводили до частих катастроф і аварій та масового травматизму ро­бітників. У 1902 році від нещасних випадків потерпіло 14,07 проц. загальної кіль­кості робітників Катерининської залізниці. Протягом перших 40 років існування Іловайська тут не було лікарні. Навіть на початку XX ст. жителям селища доводи­лося звертатися за лікарською допомогою у спеціальний санітарний поїзд, який пе­ріодично курсував між Харцизьком і Таганрогом.
Діти залізничників відвідували школу на станції Харцизьк і земську школу у Троїцько-Харцизькій слободі, розташовану за 9 верст від Іловайська, бо тут своєї школи не було.
З розширенням залізничного вузла і збільшенням вантажообороту поступово розросталося й селище залізничників. Сімейні робітники селилися у землянках і халупах, одинокі - в дерев'яних бараках-казармах. Забудова була безплановою, хаотичною.
Низька заробітна плата, тяжкі умови праці й побуту, що дедалі погіршувались у зв'язку з економічною кризою, загострювали класову боротьбу. Велику роль у по­літичному вихованні залізничників відіграла агітаційна й пропагандистська діяль­ність спочатку місцевого соціал-демократичного гуртка, а потім Донського комітету РСДРП. Навіть начальник Донського жандармського управління у своєму звіті за 1902 рік відзначав, що в результаті соціал-демократичної агітації і пропаганди в Таганрозькому



Дивиться також інші населені пункти району:

Іловайськ - cучасна карта