Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Харцизьк

трубний, виготовляв рудникові вагонетки, різне литво, деталі, конвейєри, копри й лебідки. В 1923 році тут працювало 254 чо­ловіка, у 1925 - 481. Колишні заводи «Рено» і «Фрессе», об'єднані в 1920 році в «Ремруд», у
1921-1922 рр. працювали не на повну потужність і були закриті, а в 1923- 1924 рр. їх здали в оренду. На оренді були також цегельно-черепичний (колишній - Забари) та костильний (колишній - Глускіна) заводи, млини, олійниці та просо­рушки (що раніше належали В. Агаллі та А. Шліхту). На орендованих підприємствах зайнято було близько 230 чоловік, а на залізничній станції - 294.
Незважаючи на труднощі цих років, комосередок, сільрада, райком КП(б)У та райвиконком здійснили ряд заходів, спрямованих на поліпшення побуту і куль­
турного обслуговування трудящих. У 1924 році в селищі працювала лікарня на 10 лі­жок, 2 школи. За даними суцільного подвірного перепису Донецької губернії в 1923 році з 3065 чоловік населення Харцизька письменними були тільки 1955. Створювались лікнепи для жителів селища. Активно діяла культкомісія Ради. Крім клубу залізничників, відкритого в 1920 році, з 1924 року працював також клуб ім. Карла Маркса на трубному заводі, райбудинок з бібліотекою, що налічувала і300 книжок, хата-читальня.
Зросла політична й громадська активність трудящих. У 1922 році в складі Харцизької сільради було 50 депутатів (11 комуністів і 39 безпартійних) - 31 робітник і 19 селян - членів КНС. Велику роботу серед населення провадили депутати - С. Сиром'ятников, робітник трубного заводу, Д. Термета, селянин; залізничники І. Максименко та Ф. Сопін, слюсар М. Похило, секретар волкомосередку М. Вогуш, голова волвиконкому Д. Сбєжнєв та ін. на початок 1924 року в селищі й на підприємствах налічувалось 49 комуністів. У дні ленінського призову до партійної організації вступило 59 робітників та селян. Восени 1924 року в Харцизьку було вже 3 комосередки: селищний (82 чоловіка), залізничний (49 чоловік) і на трубному заводі (22 чоловіка).
В період загострення внутріпартійної боротьби з троцькізмом комуністи се­лища і району твердо стояли на позиціях ленінського ЦК. На початку 1924 року від­булись районні партійні збори, які рішуче висловилися за збереження єдності партії, засудивши всілякі спроби створення угруповань і фракцій.
В роки соціалістичного будівництва трудящі Харцизька добилися значних успі­хів у розвитку економіки й культури. Помітно виросло і саме селище. В 1931 році в Харцизьку проживало 8323 чоловіка. На початку 1936 року селище було віднесене до категорії міст. У 1940 році тут налічувалось 13 146 чоловік населення, тобто по­рівняно з 1926 роком воно зросло більш як у 2 рази, а коли порівняти з дореволюцій­ним періодом - у 9 разів. Це було зв'язано насамперед з розвитком економіки міста
Трубний завод, що був філіалом Макіївського металургійного заводу, протягом 1925-1930 рр. розширювався. Він випускав рудникові вагонетки, оцинковане залізо, лебідки, чавунне литво, різні деталі й устаткування. На початку 30-х років тут ре­конструювали і ввели в дію труболиварний цех, який тривалий час не працював, розширили цех фасонного литва. Завод став єдиним у країні підприємством, що випускало конче потрібні для народного господарства труби великого діаметра (від 400 до 1200 мм). Труби становили 60 проц. його продукції. Не менш важливою про­дукцією заводу було чавунне литво.
Беручи до уваги народногосподарське значення заводу «Сталь» (так з 1930 до 1938 року називався трубний), Наркомат важкої промисловості СРСР на клопотання районної партійної організації 25 травня 1935 року видав наказ про реконструкцію та розширення трубозварювального цеху. Напередодні Великої Вітчизняної війни потужність підприємства набагато зросла, а кількість робітників на ньому збільши­лася з 254 чоловік у 1923 році до 1366 чоловік у 1937 році.
В 1933-1938 рр. збудували новий ливарний цех на ливарно-механічному заводі ковкого чавуну «Рено» (з 1928 року він почав називатись «Головармаліт»). Напере­додні Вітчизняної війни це підприємство переключилось на випуск нротипожеяшого устаткування. Розширено й переобладнано було також чавуноливарний завод «Чер­воний фітинг». Випускав він переважно товари ширвжитку, литво, зокрема фі­тинги (сполучні частини трубопроводів).
За роки передвоєнних п'ятирічок набагато зросли виробничі потужності цих підприємств, збільшилась кількість робітників. Коли в 1925 році на заводі «Рено» працювало 87 мол., а на «Фрессе» - 31, то напередодні Вітчизняної війни тут було
зайнято відповідно 1359 і 423 робітники. Діяли також цегельно-черепичний завод, млини, два маслозаводи. Всього в 1940 році в Харцизьку налічувалось 7 підприємств, на яких було 3238 робітників. Кваліфіковані робітники-ливарники, зварники, ма­шиністи кранів та інші проходили необхідну підготовку на різних профтехкурсах. Багато робітників закінчили


Харцизьк - cучасна карта