Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Харцизьк

У 1920 році багато комуністів і комсомольців селища брали участь у боях проти білополяків та Врангеля. На заклик Юзівського районного комітету КП(б)У в селищі було створено загін для боротьби з бандами.
В бою з бандитами героїчно загинув слюсар трубного заводу, комуніст 3. В. Голуб'ятников. У лапи до махновців потрапив також один з ватажків харцизьких ком­сомольців О. Скляров, який повертався в грудні 1920 року з госпіталю після дру­гого поранення на Південному фронті. Змордований махновцями, він незабаром по­мер. Від рук бандитів загинув і секретар партійного осередку шахти «Капінус» (тепер шахта «Донпаливо») І. Євзан. У 1939 році з ініціативи вчителів школи № 1 на могилі О. Склярова та І. Євзана на вулиці Жовтневій було споруджено обеліск, а в 1968 році - пам'ятник. Їх іменами названо вулиці міста.
Самовіддано працювали на відбудові зруйнованих підприємств робітники. 2 бе­резня 1920 року на трубному заводі відбулися загальні збори. Учасники їх прийняли резолюцію, в якій писали: «...клянемося перед нашою молодою соціалістичною республікою в тому, що ми зробимо все, щоб піднести продуктивність праці..., подолати тяжку економічну розруху і тим самим прискорити перемогу над світовою буржуа­зією».
Комосередки стали ініціаторами багатьох недільників і суботників, що приско­рили відбудову заводів і залізничного транспорту. Вже навесні 1920 року почав пра­цювати трубний завод, дали продукцію підприємства «Фрессе» і «Рено». Рішенням Промбюро ВРНГ на Україні всі 3 заводи було націоналізовано.
Підприємства, крім звичайної своєї продукції, випускали і ремонтували устаткування для рудників Донбасу. Трубний був тісно зв'язаний з Макіївським металургійним заводом і являв собою його філіал. Заводи «Фрессе» і «Рено» об'єднали в один, перейменований на Другий державний ремонтно-рудниковий завод («Ремруд»). Він в основному виконував замовлення гірників Донбасу. Під кінець 1920 року на ньому працювало 186 робітників і службовців. Створене тут робітниче правління очолив комуніст І. Г. Міщенко.
Одночасно з відбудовою промисловості налагоджувалось продовольче постачання трудящих. Велику групу комуністів направили на продроботу. На трубному за­
воді створили підсобне господарство, де вирощували овочі, в селищі відкрили продо­вольчий магазин, націоналізували обидва млини.
Трудящі селища одержали близько 3 тис. десятин колишніх поміщицьких зе­мель. Влітку 1920 року тут створюється комітет незаможних селян.
Плодотворно працювали культурно-освітня, земельна та інші комісії Ради робітничих і селянських депутатів. У 1920 році в селищі відкрито клуб залізничників, який назвали «Червоний стяг праці». В ньому організували гуртки художньої самодіяльності, відбувалися збори трудящих. Працювали обидві школи, гурток ліквіда­ції неписьменності, дитячий будинок, лікарня.
В роки відбудови народного господарства (1921-1925) трудящим Харцизька довелось перебороти багато труднощів. У 1921 році в Харцизькій волості, куди, крім селищ Харцизька й Трубного, входило ще 6 хуторів (Золотарівка, Майсаки, Цецюра, Панасенко, Капінус і Нове Життя), в яких налічувалось від 3 до 15 дворів, було 837 голодуючих, у т. ч. понад 550 дітей. Комосередок, волосна Рада і КНС зби­рали кошти на допомогу голодуючим, добивались розширення городництва, посівної площі.
У 1921 році держава закріпила за населенням волості 4270 десятин землі, в т. ч. 2867 - за жителями селища, 155 - за трубним заводом. Освоювати цю землю доводилося з великими зусиллями, тому що в селищі до того майже не займалися сільським господарством, не було потрібної робочої худоби й реманенту. В 1922 році засіяли тільки 1224 десятини. За даними перепису, на початку 1923 року в Харцизь­ку було 1762 десятини ріллі. З 611 господарств 359 не мали посівів, у 352 не було ху­доби, у 170 - робочої худоби.
На заклик комосередку і КНС місцева біднота поступово переходила до колек­тивного обробітку землі. Вже в 1921 році в селищі організувалася сільгоспартіль «Хлібороб». На початок 1925 року вона об'єднувала 5 незаможних господарств (38 чоловік). Артілі належали 128 десятин землі, трактор, 4 плуги, 3 сівалки, 2 косарки, парова молотарка. Держава надала необхідні кредити: в 1924 році - 1800 крб., у 1925 році - 8000 карбованців.
На допомогу землеробам створено було споживчу й кредитну кооперацію, що об'єднували 365 чоловік, касу взаємодопомоги, до якої входили всі члени КНС. Активними членами комнезаму були в селищі А. В. Кривоченко (голова), Й. Я. Зубков, С. О. Марченко, П. М. Похило, М. Ф. Мокрий, С. Є. Тимофієнко, І. І. Лесунов та інші.
З 1 квітня 1923 року Харцизьк став районним центром Юзівського округу. В пе­ріод всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року в ньому (разом з селищем трубного заводу) налічувалось понад 750 дворів, 5645 жителів. Основна частина дорослого населення - понад 1000 чоловік - була, як і раніше, зайнята на транспорті і в промисловості. Найбільший у селищі завод,


Харцизьк - cучасна карта