Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Харцизьк

характер стихійних економічних страйків, які поступово набували політичної спрямовано­сті й організованості.
Велику роль у цьому відіграв створений у 1902 році «Соціалдемократичний союз гірничозаводських робітників», що перебував під впливом ленінської
«Искры» і об'єднував соціал-демократичні гуртки та групи Донбасу. В цьому ж році соціал- демократичний гурток заснували в Харцизьку. Організаторами його були ливарник котельно-механічного заводу чех Ф. Ф. Гошек, машиніст депо станції Харцизька А. В. Махов та інші соціал-демократи. Вони підтримували тісний зв'язок з Катеринославським і Донським (Ростовським) комітетами РСДРП, одержували від них літературу, листівки, прокламації і поширювали їх серед робітників Харцизька. Один з керівників «Соціал-демократичного союзу гірничозаводських робітників», а згодом відомий радянський історик, А. В. Шестаков у своїх спогадах писав, що влітку 1902 року він переховувався у залізничників станції Харцизьк, які співчували со­ціал-демократам. Сходки й мітинги робітників часто провадились за селищем - у Липовому лісі та Колосниковій балці.
Особливо пожвавила свою діяльність соціал-демократична організація Харцизь­ка в 1904-1905 рр. Під її керівництвом робітники селища брали найактивнішу участь у революційних подіях 1905-1907 рр.
У відповідь на розстріл царськими сатрапами трудящих Петербурга в Криваву неділю 1905 року робітники Харцизька оголосили страйк. Опівдні 31 січня (13 лю­того) 1905 року токар котельно-механічного заводу Я. Д. Литвинов, який раніше при­тягався до слідства і був під особливим наглядом поліції, зібрав у майстерні робіт­ників і закликав їх наслідувати приклад інших заводів Донбасу й країни - підтри­мати страйкарів, поставити вимоги: поважати права робітників, поліпшити їх становище, підвищити зарплату і зменшити робочий день. Цю пропозицію прийнято було в усіх цехах. Близько 5 години вечора застрайкували всі 470 робітників заводу.
Наступного дня - 1(14) лютого - делегація виборних від робітників у складі Я. Литвинова, більшовика С. Войтенка, К. Вугрова, Я. Єременка, Л. Сахадзе і Т. Рехорда від імені страйкарів поставила адміністрації заводу вимоги, що зводи­лись до 18 пунктів: зменшити робочий день з 11 до 10 годин з півгодинною перервою на сніданок і півторагодинною - на обід, збільшити денну зарплату в середньому на 12 коп., знизити на 35-50 проц. плату за користування квартирами, вчасно, без відрахувань і штрафів видавати зарплату, відкрити при заводі школу для безплат­ного навчання дітей, а такоя бібліотеку, лазню і медпункт, не допускати брутального поводження майстрів та адміністрації з робітниками, не звільняти організаторів страйку тощо.
Адміністрація заводу пішла лише на часткові поступки: вона погодилася в основ­ному виконати другорядні вимоги, але відмовилася зменшити до 10 годин робочий день, підвищити зарплату і погрожувала звільнити всіх, хто не згоден стати до роботи з З лютого. На допомогу їй було надіслано війська (понад 50 козаків), прибув на­чальник Таганрозького округу. Проте робітники були стійкими, поводилися впевне­но, відмовились починати роботу. 4 лютого на завод прийшло всього З чорнороби, а всі інші зажадали розрахунку, і протягом 4-5 лютого більшість з них було звільнено.
Намагаючись зламати опір страй­карів, війська і поліція вдалися до репресій: заарештували і вивезли в Таганрог організатора страйку Я. Литвинова, вислали по етапу на батьківщину активних учасників страйку Юхима та Івана Кравченків, С. Галушку і П. Кудимова. Десяткам звільнених робітників на вимогу по­ліції видавали паспорти і негайно відправляли їх у рідні місця. Страйк тривав цілий тиждень. Лише з 7(20) лютого відновились роботи на заводі - до верстатів стало 148, а з 8(21) лютого - 350 робітників. Решту - 120 чол.- було вислано з Харцизька.
В 1905 році в Харцизьку, як і скрізь у Донській області, соціал-демократична організація була об'єднана, але всередині її різко дали себе знати дві тактики: революційна тактика більшовиків і угодовська - меншовиків. Під керівництвом більшовиків у жовтні 1905 року, в період загальноросійського політичного страйку, в Харцизьку відбувся великий страйк. 18(31) жовтня 1905 року о 2-й годині дня всі робітники котельно-механічного заводу припинили роботу в цехах і з революційни­ми піснями рушили в селище. Тут до них приєдналися страйкуючі робітники й служ­бовці залізничного депо. Відбувся мітинг, учасники якого засуджували існуючий лад, закликали підтримати страйкарів залізниці, добиватися політичних прав, у т. ч. права обрати в Державну думу представника від робітників, поширювали лис­тівки. Наступного дня близько 200 робітників знову вийшли на демонстрацію з червоними прапорами, після чого відбувся мітинг, на якому виступали з промовами міс­цеві соціал-демократи. Проте знахабнілі чорносотенці вирішили розправитися з робітниками і наступного дня 20 жовтня (2 листопада), відслуживши молебень, виру­шили на завод, де почали бити учасників демонстрації.



Харцизьк - cучасна карта