Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Харцизьк

новий цех перемотування моторів на заводі «Червоний фітинг». Він був підпорядкований Наркомату електростанцій і почав нази­ватися заводом «Головенергозапчастина». Пізніше на його базі виріс ливарно-меха­нічний
завод «Головенергомережбуду». План 1944 року на цьому підприємстві ви­конали на 260 процентів. Відбудований цегельно-черепичний завод ім. Володарського на початок серпня 1944 року дав понад план 200 тис. штук цегли та черепиці. Одразу ж після визволення почав працювати хлібозавод. Залізничники відбудовували колії, депо, підстанції, водокачки.
Охоплені патріотичними почуттями, трудящі району до вересня 1944 року зі­брали понад 8 млн. крб. на будівництво авіаескадрильї «Визволений Донбас». Тільки робітники Харцизького трубного заводу внесли 490 тис. карбованців.
Ще в роки війни були проведені великі роботи по відбудові житла, шкіл, ліка­рень, клубів, дитячих закладів. На осінь 1944 року в Харцизьку діяли 4 лікарні та інші медичні заклади, 5 шкіл, 5 клубів, кілька дитячих садків та ясел.
В роки першої післявоєнної п'ятирічки тривали відбудова й розширення підприємств міста. В 1945-1949 рр. з іще більшим розмахом розгорнулось будівництво сталедротовоканатного заводу. В липні 1949 року дав першу партію сталевого дроту цех № 1, а з листопада завод почав випускати сталеві канати. Вже під кінець 1947 ро­ку досяг довоєнної потужності трубний завод. Багато підприємств країни поставляли в Харцизьк високоякісне вітчизняне устаткування, посилали спеціалістів. У цьому ще раз проявилася велика братерська дружба російського, українського та інших народів нашої Батьківщини. В перші післявоєнні роки в місті виникли кілька під­приємств місцевої промисловості (заводи металовиробів, харчових концентратів, молочний), велика автобаза.
Швидкими темпами розвивалась економіка міста в наступні п'ятирічки. Вели­чезну користь колективам заводів дав обмін досвідом із спорідненими підприємства­ми - вітчизняними і зарубіжними. Так, сталеканатники, освоюючи нове виробни­цтво, зав'язали тісну дружбу з колективами заводів Одеси, Волгограда,НДР і Чехо- Словаччини. В 1951 - 1952 рр. на трубному заводі змонтували й впровадили агрегат автоматичного зварювання труб. За сміливе інженерне розв'язання цього складного завдання директор заводу Г. К. Слиш, начальник трубозварювального цеху О. М. Гарагуля та механік П. І. Соболь були удостоєні Державної премії. В 1956 році перед колективом цього заводу поставили відповідальне завдання - збільшити випуск труб для газопроводу Ставрополь-Москва. Під керівництвом партійної організації трудящі підприємства розширили й реконструювали трубозварювальний цех, збіль­шили виробництво труб. У 1960 році продукція заводу демонструвалась на Радянській промисловій виставці в Іраку. Ще в 1956 році в Харцизьку створено було трест «Жовтеньвугілля», в підпорядкування якого входили шахти, розташовані за межами міста. Харцизька районна парторганізація багато зробила для поліпшення організа­ції праці, впорядкування гірничого господарства та механізації вуглевидобутку. Цей досвід у 1960 році був схвалений бюро Донецького обкому КП України.
Напередодні XXI зїзду КПРС на підприємствах міста і шахтах тресту за при­кладом москвичів розгорнулося змагання бригад та ударників комуністичної праці. Ініціаторами його виступили комуністи сталедротовоканатного заводу С. Ф. Федотов, Б. С. Костровський, І. Д. Агєєв та інші. Першим завоював у 1959 році звання підприємства комуністичної праці колектив шахти «Комуніст-Нова». Успішно пра­цювали й інші шахти тресту, заводи міста.
В 1960 році через станцію Харцизьк пішли електропоїзди, на підприємствах і в квартирах міста з'явився природний газ із Ставрополя. А через два роки на трубному заводі впроваджено було телевізійну техніку при зварюван­ні автоматами труб великого діа­метра, що дало можливість поліп­шити якість і швидкість зварю­вання труб, знизити брак і по­легшити роботу зварників.
В 1963 році весь Донбас обле­тіла звістка про трудовий подвиг колективу трубного заводу. Менше ніж за півтора місяця він збудував нову технологічну лінію і налаго­див виробництво труб великого діаметра для магістральних газопроводів. У тому ж році блискучими трудовими показниками прославили себе електрозварник трубного заводу С. Зайченко, ударник комуністичної праці Хар- цизького ливарно-механічного заводу В. Пугач, бригадир колективу комуністичної праці цього ж заводу О. Морозов, волочильник сталедротовоканатного заводу М. Сорокін та інші.
Колективу трубного заводу за підсумками змагання між спорідненими підприєм­ствами за IV квартал 1965 року присудили перехідний Червоний прапор Міністер­ства чорної металургії і ЦК профспілки. Цей успіх став можливим завдяки самовід­даній праці багатьох робітників. Найбільше відзначились тоді машиніст-оператор правильних вальців, комуніст Г. Яшин, електрозварник О. П. Плахутін, бригадир футерувальників цього заводу, кавалер ордена Леніна Г. А. Дудко та інші.



Харцизьк - cучасна карта