Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Відступаючи, окупанти висадили в повітря й спалили в Харцизьку 3 заводи,
2 залізничних мости, станцію та колії, млин, пекарню, 2 середні школи, лікарню, 100 житлових будинків.
Від фашистських загарбників 5 вересня 1943 року Харцизьк визволили воїни 54-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Данилова і 50-ї гвардійської стрілецької дивізії генерал-майора А. С. Владичанського, що входили до складу 5-ї ударної армії Південного фронту.
Більш як 2000 уродженців Харцизька - воїнів Радянської Армії - удостоєні орденів та медалей СРСР за доблесть і відвагу, виявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками. Льотчикам В. Ф. Шалімову, В. І. Максименку і П. Я. Лихолєтову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Вже в перші дні Великої Вітчизняної війни льотчик-винищувач В. І. Максименко, відбиваючи нальоти фашистської авіації, збив 3 ворожі бомбардувальники «Ю-88». До 1 травня 1942 року він здійснив 250 бойових вильотів, збив 7 літаків, знищив 55 автомашин, 4 гармати, 8 зенітних точок і понад 400 фашистських солдатів. У 1943 і 1944 рр. земляки подарували відважному воїну 2 бойові літаки, збудовані на гроші, зібрані в Харцизькому районі. На одному з цих літаків Максименко літав до Дня Перемоги. На цей час він мав на своєму рахунку 515 бойових вильотів і 17 збитих у повітряних боях літаків противника. Командир авіаційного полку гвардії підполковник В. І. Максименко, кавалер 10 орденів та 4 медалей, після Великої Вітчизняної війни закінчив Військово-повітряну академію і в званні полковника служив в авіації Військово-Морського Флоту. В 1961 році пішов у запас і відтоді працює в Ризі на заводі «Ригасільмаш».
Льотчик В. Ф. Шалімов у роки війни здійснив 225 бойових вильотів. У 1953 році він успішно закінчив Військово-повітряну академію і продовжує слуявити в Радянській Армії.
В серпні 1942 року у важкому бою загинув Герой Радянського Союзу майор-танкіст С. М. Ніколенко, родом з Харцизька. Високе звання було присвоєне йому в 1940 році за героїзм, проявлений у боях з білофіннами.
Уродженцем Харцизька був і герой ленінградського неба льотчик П. Я. Лихолєтов. За роки війни він провів 382 бойових вильоти, збив 25 ворожих літаків. П. Я. Лихолєтов трагічно загинув під час автомобільної катастрофи незадовго до закінчення війни.
Жителі міста шанують своїх героїв-земляків. У травні 1964 року рішенням виконкому В. І. Максименку та В. Ф. Шалімову присвоєно звання почесного громадянина Харцизька. їх іменами названо вулиці міста.
Героїчних зусиль докладали трудівники міста, щоб підняти його з руїн після визволення від фашистів. Уже 5 вересня 1943 року почало роботу оргбюро райкому КП(б)У, а потім районна та міська Ради. Все населення Харцизька під керівництвом партійної організації і міської Ради відбудовувало рідне місто. На трубному заводі, де спочатку налічувалось тільки 6 комуністів (всі інші воювали на фронтах), 14 листопада 1943 року відбулися відкриті партійні збори. Тут були присутні також 60 комсомольців і 115 безпартійних. Збори обговорили невідкладні питання: про відбудову заводу, розгортання соціалістичного змагання. Люди працювали з ентузіазмом. їм допомагала вся країна. З Свердловська і Шатурської ДРЕС восени 1943 року прибуло устаткування для відбудови Зуївської ДРЕС, підстанцій та електромереж міста й району. Протягом перших п'яти днів після визволення налагодяено було рух поїздів на дільниці Іловайськ-Харцизьк. Першими успіхами увінчалась і самовіддана праця заводських колективів. На 1 грудня 1943 року були підготовлені до пуску і дали перші плавки чавуну ливарні цехи на трубному заводі та заводі «Головармаліт», почали давати вугілля 25 дрібних і 2 великі шахти району.
Вже в першій половині 1944 року на трубному заводі ввели в дію, слідом за ливарним, цехи: механічний, електричний, транспортний, водопостачання. У цьому велика заслуга всього колективу заводу і особливо його старої гвардії - кадрових робітників П. С. Дружиненка, П. Т. Чулкова, А. І. Васильєва, І. М. Вогданова, директора Г. К. Слиша. На кінець грудня 1944 року повністю підготовлено першу чергу трубозварювального цеху. Цех був оснащений новим устаткуванням і з 15 серпня 1945 року почав випускати труби. Одночасно тривали роботи по відбудові другої черги трубозварювального і котельно-механічного цехів.
Почали давати продукцію і інші заводи Харцизька, причому всі вони перевико
нали план 1944 року. Так, на заводі «Головармаліт» були майже повністю відбудовані основні цехи. Крім протипожежного та іншого устаткування, підприємство випускало і запчастини для колгоспів, радгоспів і МТС України. В наступні роки його розширили і перетворили на завод ковкого чавуну. Було відбудовано чавуноливарний, механічний і томильний цехи, відкрито
Харцизьк
Сторінка 12 з 17
гітлерівців, виснаження спричинилися до загибелі багатьох радянських громадян. Тисячі трупів було знайдено в ямах на території трубного заводу й «Червоного фітинга».2 залізничних мости, станцію та колії, млин, пекарню, 2 середні школи, лікарню, 100 житлових будинків.
Від фашистських загарбників 5 вересня 1943 року Харцизьк визволили воїни 54-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Данилова і 50-ї гвардійської стрілецької дивізії генерал-майора А. С. Владичанського, що входили до складу 5-ї ударної армії Південного фронту.
Більш як 2000 уродженців Харцизька - воїнів Радянської Армії - удостоєні орденів та медалей СРСР за доблесть і відвагу, виявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками. Льотчикам В. Ф. Шалімову, В. І. Максименку і П. Я. Лихолєтову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Вже в перші дні Великої Вітчизняної війни льотчик-винищувач В. І. Максименко, відбиваючи нальоти фашистської авіації, збив 3 ворожі бомбардувальники «Ю-88». До 1 травня 1942 року він здійснив 250 бойових вильотів, збив 7 літаків, знищив 55 автомашин, 4 гармати, 8 зенітних точок і понад 400 фашистських солдатів. У 1943 і 1944 рр. земляки подарували відважному воїну 2 бойові літаки, збудовані на гроші, зібрані в Харцизькому районі. На одному з цих літаків Максименко літав до Дня Перемоги. На цей час він мав на своєму рахунку 515 бойових вильотів і 17 збитих у повітряних боях літаків противника. Командир авіаційного полку гвардії підполковник В. І. Максименко, кавалер 10 орденів та 4 медалей, після Великої Вітчизняної війни закінчив Військово-повітряну академію і в званні полковника служив в авіації Військово-Морського Флоту. В 1961 році пішов у запас і відтоді працює в Ризі на заводі «Ригасільмаш».
Льотчик В. Ф. Шалімов у роки війни здійснив 225 бойових вильотів. У 1953 році він успішно закінчив Військово-повітряну академію і продовжує слуявити в Радянській Армії.
В серпні 1942 року у важкому бою загинув Герой Радянського Союзу майор-танкіст С. М. Ніколенко, родом з Харцизька. Високе звання було присвоєне йому в 1940 році за героїзм, проявлений у боях з білофіннами.
Уродженцем Харцизька був і герой ленінградського неба льотчик П. Я. Лихолєтов. За роки війни він провів 382 бойових вильоти, збив 25 ворожих літаків. П. Я. Лихолєтов трагічно загинув під час автомобільної катастрофи незадовго до закінчення війни.
Жителі міста шанують своїх героїв-земляків. У травні 1964 року рішенням виконкому В. І. Максименку та В. Ф. Шалімову присвоєно звання почесного громадянина Харцизька. їх іменами названо вулиці міста.
Героїчних зусиль докладали трудівники міста, щоб підняти його з руїн після визволення від фашистів. Уже 5 вересня 1943 року почало роботу оргбюро райкому КП(б)У, а потім районна та міська Ради. Все населення Харцизька під керівництвом партійної організації і міської Ради відбудовувало рідне місто. На трубному заводі, де спочатку налічувалось тільки 6 комуністів (всі інші воювали на фронтах), 14 листопада 1943 року відбулися відкриті партійні збори. Тут були присутні також 60 комсомольців і 115 безпартійних. Збори обговорили невідкладні питання: про відбудову заводу, розгортання соціалістичного змагання. Люди працювали з ентузіазмом. їм допомагала вся країна. З Свердловська і Шатурської ДРЕС восени 1943 року прибуло устаткування для відбудови Зуївської ДРЕС, підстанцій та електромереж міста й району. Протягом перших п'яти днів після визволення налагодяено було рух поїздів на дільниці Іловайськ-Харцизьк. Першими успіхами увінчалась і самовіддана праця заводських колективів. На 1 грудня 1943 року були підготовлені до пуску і дали перші плавки чавуну ливарні цехи на трубному заводі та заводі «Головармаліт», почали давати вугілля 25 дрібних і 2 великі шахти району.
Вже в першій половині 1944 року на трубному заводі ввели в дію, слідом за ливарним, цехи: механічний, електричний, транспортний, водопостачання. У цьому велика заслуга всього колективу заводу і особливо його старої гвардії - кадрових робітників П. С. Дружиненка, П. Т. Чулкова, А. І. Васильєва, І. М. Вогданова, директора Г. К. Слиша. На кінець грудня 1944 року повністю підготовлено першу чергу трубозварювального цеху. Цех був оснащений новим устаткуванням і з 15 серпня 1945 року почав випускати труби. Одночасно тривали роботи по відбудові другої черги трубозварювального і котельно-механічного цехів.
Почали давати продукцію і інші заводи Харцизька, причому всі вони перевико
нали план 1944 року. Так, на заводі «Головармаліт» були майже повністю відбудовані основні цехи. Крім протипожежного та іншого устаткування, підприємство випускало і запчастини для колгоспів, радгоспів і МТС України. В наступні роки його розширили і перетворили на завод ковкого чавуну. Було відбудовано чавуноливарний, механічний і томильний цехи, відкрито