Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Харцизьк

року за рішенням райкому КП(б) України був сформований Харцизький винищувальний батальйон у складі 250 чоловік, командиром якого став начальник районного відділу міліції, член Комуністичної партії з 1925 року Я.
П. Труш, а комісаром - директор серед­ньої школи № 1, член партії з 1919 року О. П. Пригода. Восени 1941 року більша частина особового складу батальйону влилася до лав Червоної Армії.
З наближенням фронту почалась евакуація підприємств. У жовтні 1941 року ро­бітники трубного заводу демонтували устаткування й вивезли його в Магнітогорськ. «Працювали день і ніч, додержуючи світломаскування,- пригадує І. А. Сосневський, якому доручено було евакуювати устаткування.- Не вистачало підйомних засобів. Важкі преси знімали за допомогою ручних лебідок. Незважаючи на труднощі, всі механізми відвантажили за 10 днів». На Урал вивезли і устаткування будованого сталедротовоканатного заводу.
25 жовтня 1941 року місто захопили фашисти. Скоро почались арешти. В лапи гестапівців потрапили 12 комуністів і комсомольців. їх обвинуватили у зв'язках з партизанами і 26 лютого 1942 року розстріляли на привокзальній площі. Герої вми­рали мужньо. Очевидці розповідають, що, коли німецький солдат намагався зав'я­зати очі й вистріляти в потилицю члену бюро райкому комсомолу О. Мілько, вона зірвала пов'язку і гордо крикнула катам: «Я завжди йшла вперед з відкритими очима і хочу вмерти так!». 2 грудня 1942 року в місті Харцизьку було заарештовано ще 8 під­пільників. Фашисти вивезли їх у Сталіно і розстріляли коло ствола шахти ім. Калініна.
В 1942-1943 рр. на території Амвросіївського, Чистяківського і Харцизького районів сміливо діяв партизанський загін «За Батьківщину», що складався з патріо­тів Зугреса, Іловайська, Харцизька, Амвросіївки, Степано-Кринки і Троїцько- Харцизька. Командиром його був військовослужбовець, комуніст І. П. Дунаєв, направлений радянським командуванням у фашистський тил. Загін об'єднував понад 80 підпільників-партизанів. Для більшої оперативності в умовах густонаселеної та безлісної місцевості його поділили на групи. Групою, яка діяла в районі Харцизька, керував інженер паровозного депо, комсомолець М. Ю. Недосєкін. До неї входили: О. Т. Кучеренко, Г. П. Чулков, В. О. Чернявський, В. М. Кузнецов, Л. П. Скляров, М. В. Федоренко, О. Т. Кучеренко, В. І. Лисюк та інші. Група мала зв'язок із штабом
загону, а також з підпільниками Степано-Кринки, Амвросіївки, Зугреса і Троїцько-Харцизька.
Партизани провели ряд бойових операцій. У 1943 році в Іловайську вони розгромили фашистські бази і склади, знищивши близько 20 гітлерівців, що їх охороняли; висадили в повітря 5 фашистських ешелонів з солдатами
і технікою на дільницях Іловайськ - Харцизьк, Іловайськ - Кутейникове та Амвросіївка - Матвіїв Курган, за­лізничний міст на дільниці Амвросіївка - Матвіїв Курган, склад боєприпасів і літак на ворожому аеродромі в районі хутора Бондарного, не раз виводили з ладу паровози. Крім того, вони проводили агітаційну роботу серед населення, поширювали листівки, зведення Рад інформбюро, передавали важливі відомості командуванню радянських військ. Всього підпільно-диверсійні групи загону «За Батьківщину» висадили в повітря 4 мости, 3 склади, вивели з ладу 50 паровозів та вагонів, не раз порушували залізничний і телеграфний зв язок. Вони організовували населення на масовий саботаж і диверсії, і це перешкоджало окупантам налагодити пуск Зуївської ДРЕС та інших підприємств.
Навесні 1943 року харцизька група партизанів загону «За Батьківщину» повідомила по радіо в штаб фронту, що на станції Харцизьк зібралося кілька ворожих ешелонів з озброєнням та боєприпасами. Рано-вранці над станцією з'явились радян­ські літаки. Вже перші їхні бомби влучили точно в ціль. Тільки після перемоги над ненависним ворогом жителі Харцизька дізналися про те, що в бомбардуванні німецьких ешелонів того ранку брав участь їх земляк, Герой Радянського Союзу В. І. Максименко.
Незадовго до визволення Харцизька від окупантів, у липні 1943 року, за доно­сом провокатора були заарештовані гестапо і розстріляні підпільники й партизани харцизької групи: М. Недосєкін, О. Кучеренко, Г. Чулков, В. Чернявський, В. Кузнецов, Л. Скляров, М. Рєзников, М. Федоренко.
10 травня 1965 року нагороджено орденами і медалями велику групу партизанів та учасників підпілля, що відзначилися в роки Великої Вітчизняної війни. Серед них жителі Харцизька: начальник колійно-експлуатаційного управління № 681 В. І. Ли­шок, вчителька О. Т. Остапенко (Кучеренко), пенсіонер П. С. Шкред та інші. Група партизанів загону «За Батьківщину», які загинули під час Великої Вітчизняної війни, нагороджена посмертно (В. М. Кузнецов, О. Т. Кучеренко, Л. П. Скляров, М. Г. Рєзников та інші).
За 22 місяці окупації фашисти розстріляли в Харцизьку 40 чоловік. 196 його жителів насильно вигнали до Німеччини. В місті було 2 табори військовополонених. Го­лод, холод, антисанітарні умови, знущання


Харцизьк - cучасна карта