Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ


Харцизьк

Вантажооборот залізничної станції Харцизьк набагато зріс у 80-90-х рр. XIX ст., після спорудження кількох нових залізничних дільниць та віток, які з'єд­нали її з Макіївськими рудниками (1881-1883 рр.), Криничною та
Ясинуватою (1889 р.), в результаті чого станція Харцизьк стала одночасно і кінцевим пунктом Катерининської залізниці. В 1893 році вона відправила вяе 15,5 млн. пудів вантажів (в основному вугілля) - більше, ніж такі залізничні станції, як Харків, Таганрог, Ростов. Ще більше зріс вантажооборот її після 1898 року, коли стала до ладу вітка, що з'єднала станцію Харцизьк з Макіївським металургійним заводом.
Проте селище при станції в перші два десятиріччя її існування розвивалось по­вільно. На початок 80-х рр. воно ще не було включене в список населених місць Російської імперії, в яких проживало понад 500 жителів. Тільки з 16 квітня 1885 року на станції відкрили поштове відділення, в 1888 році - споруджено вокзал. Почало зростати і пристанційне селище, яке входило до Троїцько-Харцизької волості Міуського округу Області Війська Донського, перейменованого в 1888 році в Таганрозький округ.
У 80-і роки в селищі налічувалось кілька десятків хат і трактир. Земля тут була заболочена, особливо південно-західна околиця, що й тепер називається Лиманом. Навесні й восени по вулицях і пристанційній площі важко було пробиратися через непролазну грязюку.
В 1897 році в Харцизьку налічувалось тільки 53 двори (120 господарств) з 674 жителями (429 чоловіків і 245 жінок). Більше половини з них були неписьменні, 6 чоловік мали середню освіту, а решта - лише початкову. Вищої освіти не мав ніхто. На початку 90-х рр. тут відкрили однокласну залізничну школу. Містилась вона в невеликому будиночку. Навчала дітей (їх було 47) одна вчителька. Стаціонарних лікувальних закладів у селищі не було. До 1902 року між станціями Харцизьк і Таганрог курсував спеціальний санітарний вагон, в якому розмі­щались лікарський кабінет, 6 лікарняних ліжок і аптека.
Бурхливий розвиток промисловості на півдні Росії вкінці XIX ст. благотворно вплинув і на зростання Харцизька, що стояв у центрі великого гірничозаводського району. В 1895 році поблизу станції Харцизьк «Товариство Дебальцівського механічного заводу» почало будувати механічний завод. Незабаром у цьому товаристві господарями становища стали бельгійці, і 2 листопада 1898 року за кордоном (у Брюсселі) було засноване нове «Бельгійське анонімне товариство механічного заводу в Харцизьку», яке в 1899 році силами місцевих робітників завершило будівництво котельномеханічного (тепер трубного) заводу, що виготовляв парові котли, чавунне литво, дробарки й вагонетки для шахт, ферми для залізничних мостів тощо. Завод з'єднали із станцією Харцизьк під'їзною залізничною віткою.
В 1900 році на цьому підприємстві працювало близько 300 чоловік. Заводська адміністрація, що майже повністю складалася з іноземців, не дбала про поліпшення умов праці й побуту робітників. Житлом для них були бараки. Робочий день тривав 11 годин. Зате підприємці одержували величезні бариші. Валовий прибуток від виробництва по заводу становив у 1899-1900 рр. 620 тис.крб., а в 1900-1901 рр. - понад 1,5 млн. карбованців.
Значними промисловими підприємствами Харцизька були збудовані в 1897 році дві механічні майстерні (тепер машинобудівний завод), що належали німцям-підприємцям -батькові та синам Шліхтам. У майстернях спочатку налічувалось 20-25 робіт­ників, які виготовляли селянські брички. Приблизно в той же час у селищі збудували паровий млин. Належав він К. Андросову. На початку XX ст. і ним заволоділи Шліхти.
Разом з підприємцями безсоромно грабували трудовий народ і місцеві торговці - власники трактиру, бакалійних та мануфактурних крамниць - брати А. і Т. Ахна­зарови, Є. Борисенко, П. Кисельов, І. Марков, скупник зерна і власник складів землеробських знарядь, дерева й гасу Д. Давидович та інші.
Головним джерелом формування рядів робітничого класу в Харцизьку були розорені селяни з навколишніх сіл, а також з багатьох губерній України і Центральної Росії. Так, у 1897 році з 674 жителів селища 99 були уродженцями Донської області, а 575 - інших губерній; 13 чол. - вихідці з дворян та духівництва, 19 - з інших станів, 92 - з міщан, а 550 - з селян. Росіян налічувалось 486 чол., українців - 188, разом вони становили майже 99 проц. усієї кількості населення.
На початок XX ст. становище заводських і залізничних робітників Харцизька, як і всієї країни, ще погіршало у зв'язку з економічною кризою 1900-1903 рр. Зарплата робітників котельно-механічного заводу знизилась до 8-11 коп. за годину, або 88 коп.- 1 крб. 22 коп. за 11-годинний робочий день, а квартирна плата підви­щилась до 4-5 крб. на місяць. Зменшились розцінки, зросли штрафи.
Як і скрізь по країні, у робітників Харцизька міцніла свідомість потреби в єд­ності та рішучих діях проти існуючого ладу. Спочатку їх масові виступи мали


Харцизьк - cучасна карта