Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Горлівка

Горлівка - один з найбільших промислових центрів Донецької області.
Розташована за 40 км від Донецька на лінії залізниці Харків - Ростов. Територія Горл і в ки - 417 кв. км. Місто поділяється на 3 райони:
Центрально-Міський, Микитівський і Калінінський. Населення - 335 тис. чоловік. Міській Раді підпорядковані Голмівська і Зайцівська селищні Ради.
Перші поселенці на території теперішньої Горлівки з'явилися на початку XVIII ст., коли запорізькі козаки засновували хутори на річках Корсуні, Залізній, Кривому Торці, Кодимі, Бахмутці, Луганці. Оселялись тут і кріпаки-втікачі. Основним заняттям населення було хліборобство, скотарство, полювання і бджільництво. З другої половини XVIII ст., коли царський уряд почав заселяти південні степи, сюди прибули серби, словени, угорці, молдавани, які повинні були нести службу по охороні південних кордонів Росії. Сформовані з них два полки розселила й ротами по селах і хуторах. Так виникло село Государів Байрак, де в 1754 році стояла 9-а рота (нині це територія Калінінського району Горлівки).
Зимівники і хутори у балці Сухому Яру та в урочищі Жованому Лісі у 1776 році злилися у слободу Зайцеве, південну частину якої мешканці назвали Микитівкою за ім'ям одного з її жителів Микити Дєв'ятилова. Населення слободи зростало за рахунок переселенців з Чернігівської, Полтавської та інших губерній і вже в 1795 році становило 6514 чоловік. Протягом 1800-1805 pp. частина з них виселилась, утворивши хутори Щербинівський і Нелепівський. Одночасно з Зайцевим виникла слобода Залізна. Заселялася вона переважно переселенцями з Харківської губернії. 1884 року тут проживала вже 571 родина (3529 чоловік). На початку XIX ст. в районі сло­бід Зайцевого, Залізної і хуторів Щербинівського та Нелепівського було від­крито  поклади вугілля. Проте видобу­ток його тоді був мізерним. Швидкими темпами вугільна промисловість у Донбасі почала розвиватися після скасу­вання кріпосного права, коли з'явилось багато дешевої робочої сили. Восени 1867 року на землях, що належали ра­ніше селянам слобід Залізної, Зайцевого та інших почалися розвідувальні роботи. За 6 км на південний схід від Микитівки того ж року були побудовані бараки для робітників, майстерня та інші споруди. Так було покладено початок робітничому селищу, а згодом і залізничній станції, названих на честь талановитого гірничого інженера П. М. Горлова - Горлівкою. Протягом 1868-1870 pp.- одержавши велику урядову субсидію, купець Поляков побудував Курсько- Харківсько - Азовську залізницю і за допомогою П. М. Горлова розпочав видобуток вугілля. Горлов спершу пристосував для видобутку вугілля, необхідного для водокачок і паровозів, 2 селянські шахти, що були тут раніше, які поклали початок шахті «Кочегарка».
Дещо пізніше «Товариство південноросійської кам'яновугільної промисловості», створене в 1872 році, почало в цих місцях будівництво великого рудника з двох шахт, який назвали Корсунською копальнею № 1. На цьому руднику у 70-х pp. XIX ст. працювало 500 чоловік, що видобували до 300 тонн вугілля на добу. Чверть віку в товаристві переважали російські підприємці, але вже наприкінці XIX ст. хазяями цієї компанії стали фактично французькі капіталісти. Вони збільшили основний капітал товариства до 4 млн. крб., придбали понад 1000 десятин землі і збудували нові рудники: в 1889 році - № 5 «Альберт» (тепер шахта № 5 ім. В. І. Леніна), у 1897 - № 8 «Альфред» (нині шахта № 8 ім. Гайового). На початку 90-х років іно­земні капіталісти заснували в Горлівці «Бельгійське товариство Государевобайрацьких кам'яновугільних копалень» і «Товариство Микитівських копалень». Навколо шахт виникали робітничі селища, набагато розширилась і т. зв. центральна колонія (безпосередньо сама Горлівка), де в 1898 році жило понад 7 тис. чоловік.
У зв'язку з інтенсивним розвитком вугільної промисловості бельгійська компа­нія в 1895 році почала, а в 1897 році завершила будівництво в Горлівці машинобудів­ного заводу (тепер ордена Трудового Червоного Прапора ім. С. М. Кірова), який виготовляв обладнання для шахт і металургійних підприємств. Тільки в основних його цехах працювало 800 робітників. Поблизу заводу виникло селище, де вже в 1899 році мешкало близько 3 тис. чоловік. Невдовзі заводське селище злилося з центральною колонією Горлівки.
Але не тільки на вугілля багаті степові простори довкола Горлівки. У 1879 році гірничий інженер А. В. Миненков відкрив тут родовища ртутних руд. Орендувавши ці землі у селян, він створив товариство для розвідки ртуті. Проте через брак коштів Миненков змушений був припинити роботи. Згодом родовище живого срібла прибрало до рук «Товариство ртутного виробництва А. Ауербах і К°». Восени 1885 року
розпочалося будівництво шахти «Софія», а пізніше - заводу для виробництва ртуті, де 14 грудня 1886 року було одержано першу в Росії ртуть. У 1887 році завод дав 4 тис. пудів ртуті, а в наступні роки збільшив її виробництво майже в 10 разів. Росія перестала закуповувати цей цінний метал за кордоном і навіть змогла експортувати його в інші країни.



Горлівка - cучасна карта