Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дзержинськ

членом ЦК КП(б)У. Виходець з шахтарської сім'ї, С. К. Рябошапка все своє життя працював на шахті ім. Дзержинського. Помер він восени 1941 року. Український письменник П. Сєвєров написав про нього книгу «Син
Дзержинська». С. К. Рябошапці в місті встановлено пам'ятник, одну з вулиць названо його ім'ям.
За роки першої і другої п'ятирічок рудникове селище, що входило до Горлівського району, значно зросло. У 1936 році його перетворено на місто Дзержинськ. Воно стало центром щойно створеного Дзержинського району, до якого увійшли місто ім. Артема (нині Артемове), робітничі селища ім. Кірова (нині Кірове), Новгородське та інші населені пункти. В 1940 році Дзержинськ був одним з найбільш упорядкованих міст Донбасу. Назавжди зникли землянки, бараки, по­хилені халупи, в яких десятки років жили шахтарі. На їх місці виросли гарні будники. Простягайся широкі вулиці, сади та зелені насадження обабіч вулиць, були закладені парк і сквери. Гірники спорудили у місті пам'ятники В. І. Леніну, Ф. Е. Дзержинському. Розширювалася мережа торговельно-побутових підприємств та культурно-освітніх закладів. Місто було повністю радіофіковано і електрифі­ковано. Набагато збільшилась кількість шкіл (замість однієї стало 5), дитячих садків та ясел, діяв медичний технікум. Важливу роль у підготовці кадрів для шахт відігравав вечірній гірничий технікум, де у 1931/32 навчальному році здобували освіту 594 чоловіка.
У перші ж дні Великої Вітчизняної війни багато жителів міста пішли на фронт. Ті, що залишились, вступали до винищувальних батальйонів, у яких щодня після роботи вивчали військову справу, готуючись за першим покликом Батьківщини зі зброєю в руках стати на її захист. На шахтах і заводах жінки та підлітки замінили тих, що пішли на фронт. Виробництво вугілля та іншої продукції промисловості міста по тільки не зменшилося, а навіть зросло. Якщо напередодні Великої Вітчизня­ної війни трест «Дзержинськвугілля» щоденно відправляв 8,5 тис. тонн палива, то з перших днів війни добовий видобуток збільшився майже на тисячу тонн. 22 жовтня 1941 року фашистські війська вдерлися до Дзержинська. Фашисти й по­ліцаї нишпорили по місту, вишукуючи комуністів та тих, хто співчував партизанам або підпільникам. За найменшою підозрою в цьому людей катували й розстрілювали. Так була розстріляна група підлітків, які гралися за містом біля водоймища.
З перших днів окупації міста розгорнула активну діяльність підпільна партійна організація, що закликала населення на боротьбу з ворогом. Щоб зірвати плани окупантів щодо відбудови та пуску в експлуатацію шахт, комуністи повели агіта­ційну роботу серед гірників. Близько двох місяців фашисти не могли примусити дзержинців вийти на роботу. Тільки під загрозою смерті до шахти спустилися деякі гірники, відібрані за списком, що його склав зрадник. Та на шахті ім. Дзержинського одна за одною сталися великі аварії. На пропозицію членів підпільної організації П. Іншакова та І. Козлова було підпалено лісовий склад. На подвір'ї одного з жителів Дзержинська К. В. Середи була схованка для зброї та боєприпасів. Через працівника друкарні С. Я. Гука підпільники придбали друкарський шрифт лля випуску листівок. Комісар групи М. Чупашкін організував прийом по радіо зведень Радінформбюро, які потім поширювалися серед населення. Підпільники випускали також листівки німецькою мовою і розповсюджували їх серед гітлерівських солдатів. Вони підпалили міську електростанцію. Група молодих патріотів шахти м. Артема, яких очолював І. Піонищенко, спалила електромеханічні майстерні.
Розлючені фашисти кидали за грати усіх без розбору. Їм вдалося напасти на слід підпільної організації і комсомольської групи. Розпочалися арешти, потім - роз­права. У фашистських катівнях загинули комуністи-шахтарі П. Іншаков та І. Козлов, колишня завідуюча фабрикою-кухнею М. Карагодіна, робітник нафтобази М. Кулешов, І. Піонищенко та багато інших. Незважаючи на розгром організації, боротьба тривала. Підпільники у грудні 1941 року напали на місцеву поліцію, зни­щили зрадників - старосту та двох поліцаїв. У січні 1942 року вони розгромили штаб військової частини, не раз виводили з ладу транспорт. На перегоні Фенольна- Скотувата житель села Новоселівки М. Кощеєв підірвав залізничну колію, а коли його заарештували, помер під тортурами як герой, не виказавши своїх товаришів.
Запеклі бої з фашистськими загарбниками в районі Лисичанська та Рубіжного вів партизанський загін Дзержипського району, що взаємодіяв з частинами Черво­ної Армії, часто здійснюючи спільні сміливі вилазки у тил ворога. Під час передис­локації партизани потрапили у засідку. Знищивши 87 фашистів, у бою загинули комуністи В. Д. Маленкін, В. Д. Нікітін, П. О. Янько, Ф. І. Северина, І. М. Аліпов, комсомольці 3. Бондарева та Е. Єрмохін.
За мужність, героїзм та відвагу, виявлені на різних фронтах Великої Вітчизня­ної війни, 11 жителів міста удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу. Це - М. П. Скачков, В. І. Догаєв, Д. П. Нестеренко, І. М. Пилипенко, М. М. Тоболенко, І. С. Наборський, В. І. Гамаюн, М. Я. Гужва, П. С. Дубрівний, К. Я. Талах, І. Я. Дятлов. Понад 1500 чоловік нагороджено


Дзержинськ - cучасна карта