Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дзержинськ

1-му Всесоюзному з'їзді ударних бригад відзначили і колектив шахти «Північна», що добився в змаганні значного підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та високої якості продукції. Центральний
комітет проф­спілки гірників присудив цій шахті першу премію та перехідний Червоний прапор.
Одними з перших включилися гірники щербинівської шахти ім. Дзержинського у вседонецькйй конкурс на кращу підготовку до зустрічі першого року другої п'яти­річки. (У 1931 році - на п'яту річницю смерті Ф. Б. Дзержинського - Центральній шахті було присвоєно його ім'я). У роки другої п'ятирічки гірники Щербинівки брали активну участь у боротьбі за технічну реконструкцію рудника. На початок Другої п'ятирічки став до ладу новий горизонт 500 метрів. Такого ствола шахта ще не мала. На зміну обушкові прийшли відбійні молотки; в двох лавах почали працю­вати врубові машини. Було створено широку мережу курсів підвищення кваліфікації, відкрито навчальний пункт. Робітники вчилися управляти складними меха­нізмами. Щедро ділилися своїм досвідом роботи передовики праці С. К. Рябошапка, П. Овсяников, 3. У. Козодоєв та багато інших. Кілька разів побував у дзержинців знатний шахтар басейну М. О. Ізотов. Послідовником методів праці цього відомого гірпика в Дзержинську був С. К. Рябошапка. У чотирнадцятиметровому уступі він дав п'ять змінних норм. С. К. Рябошапка та 3. У. Козодоєв запропонували організувати на шахті ударні робітничі бригади. 3. У. Козодоєв ввів у своїй бригаді нову систему оплати праці - за індивідуальними замірами,- яку невдовзі запровадили на всіх шахтах Донбасу. Це дало змогу майже у півтора рази підвищити продуктивність праці шахтарів. У вугільних забоях значно збільшилася кількість врубових машин; по підземних магістралях пішли перші електровози. У 1935 році тільки на одній шахті ім. Дзержинського вже налічувалося 12 врубових машин. Реконструкцію цього рудника здійснювали за про­ектом, складеним у Дніпропетровському філіалі Шахтобуду, з участю визначних радянських спеціалістів, а також консультантів з США та Німеч­чини. За цим проектом максимум видобутку вугілля з урахуванням усіх технічних факторів передбачалося здобути у 1945 році. Він становив 3135 тонн на добу. Завдяки ентузіазмові робітників та стахановським методам праці, колектив шахти досягнув проектної потужності шахти на 10 років раніше визначеного строку.
З ініціативи комуністів на кожній дільниці створювалися т. зв. громадські пас­порти, у яких записувалися результати робочого дня. Комуніст Бєлий, працюючи на малопотужному пласті «Солов'ївка-захід» шахти ім. Дзержинського, із своїм напарником Сержиковим за зміну проходив по 7 метрів штреку замість 2 погонних метрів. Вибійник дільниці «Товстий-схід» І. В. Коновалов втроє підвищив продуктивність своєї праці, а 21 листопада 1935 року, у відповідь на заклик С. Рябошапки та 3. Козодоєва, за зміну нарубав відбійним молотком 210 тонн вугілля, встано­вивши новий рекорд продуктивності праці у Центральному Донбасі. П. Погромський, І. Тулупов та С. Щетина стали ініціаторами руху за скорочення кількості робітників, що підганяли вагонетки до ствола. До листопада 1935 року на цій опе­рації було зайнято 9 чоловік, а з листопада - лише 3. До того ж, кожний з них підганяв за зміну по 1000 вагонеток. У 1935 році колектив шахти ім. Дзержинського домігся першості у всесоюзному змаганні серед гірників країни та завоював перехідний Червоний прапор газети «Правда». Тільки за один рік народне господарство одержало від дзержинців 18 тис. тонн вугілля понад план. Наприкінці 1936 року трест «Дзержинськвугілля» (Щербинівське рудоуправління у роки другої п'яти­річки перетворили на кам'яновугільний трест «Дзержинськвугілля», що об'єднав шахти ім. Дзержинського, ім. Артема, «Північну», «Чигарі», № 1-1-біс, № 11-12 та ряд дрібних шахт) вже давав щодобово близько 9 тис. тонн вугілля. У роки передвоєнних п'ятирічок було завершено будівництво потужної теплової електростанції, Центральних електромеханічних майстерень. Збільшили своє виробництво коксо­хімічний та машинобудівний завод ім. Петровського, що випускав сільськогоспо­дарський інвентар, хімічний (фенольний) завод та будівельний трест.
Зросла не тільки трудова, а й політична активність трудящих. На Надзвичай­ний восьмий з'їзд Рад СРСР дзержинці послали заступника начальника дільниці «Аршинка» шахти ім. Дзержинського комсомолку К. Гончаренко. На пропозицію К. Гончаренко, яку обрали до складу редакційної комісії з'їзду, у статті «Про обо­в'язки громадянина Радянського Союзу» термін «військова повинність» був замінений на більш відповідний до нашого суспільства - «військовий обов'язок». Схвалюючи прийняту з'їздом Конституцію СРСР, трудящі Дзержинська у своїй теле­грамі до ЦК ВКП(б) писали: «Ми будемо свято берегти наші завоювання, записані у Конституції, всі, як один, станемо на захист наших кордонів, будемо завжди кріпити міць нашої великої Батьківщини». До Верховної Ради республіки трудящі послали одного з кращих своїх представників, прославленого на весь Радянський Союз майстра вугілля С. К. Рябошапку, якого згодом комуністи України обрали


Дзержинськ - cучасна карта