Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дзержинськ

місцевих Рад та рудни­кових парторганізацій. Більшовики посилено готували робітників Щербинівки до завоювання влади. Більшовицький комітет рудника очолював М. І. Острогорський. У жовтні 1917 року влада фактично
перейшла до рук Ради робітничих депутатів.
яка під керівництвом більшовиків вживала заходів щодо закріплення революційних завоювань. Коли з Петрограда прийшла звістка про те, що Тимчасовий уряд повалено, Гордівсько-Щербинівський комітет РСДРП(б) звернувся
і рудяїцих із закликом подати допомогу Раді Народних Комісарів продовольством. І більшовики Горлівсько-Щербинівського району робили усе можливе для якнайшвидшого просування по залізниці продовольчих вантажів, адресова­них революційному Петроградові. Переконливу перемогу добули більшовики Щербинівки на виборах до Установчих вборів. Газета «Пролетарская мысль» ЗО листопада 1917 ро­ку повідомляла, що на Щербинівському руднику за більшовицький список голосувало 3175 чоловік, а за есерів та меншовиків - усього 430.
Активну участь брали щербинівські гірники у боротьбі з каледіпською контрреволюцією. На станції Микитівка бу­ло створено штаб революційних військ, у роботі якого велику роль відігравали більшовики М. І. Острогорський та П. І. Дубовий, пізніше член ЦК КП(б) Украї­ни. До Микитівни приїхав колишній щербинівський шахтар Д. П. Жлоба з мандатом Московського військово-революційного комітету для організації кавалерійського загону. До складу цього загону увійшли і гірники Щербинівського рудника. У боях з контрреволюцією щербинівці ділом довели свою вірність слову, даному в резолюції з приводу Першого Всеукраїнського з'їзду Рад: «Ми, шахтарі, готові грудьми відстояти свою робітничу владу ...Хай живе соціалізм». Під час австро-німецької окупації з ініціативи більшовиків Щербинівського рудника було-організовано партизанський загін, який очолив Д. Лисак. До загону ввійшло багато кому­ністів і безпартійних, в т. ч. молоді гірники І. Асєєв, В Павленко, О. Кириченко та інші. Пазувався загін у районі села Петрівки, за 5 км від рудника. Робітники сховали від німців та гайдамаків у старих шурфах рудничне устаткування (насо­си. капати, вентилятори).
Після вигнання австро-німецьких окупантів та петлюрівців з Горлівсько-Щербинівського району на руднику відновила свою діяльність Рада робітничих депу­татів. У селі Щербинівці в квітні 1919 року було обрано Раду селянських депутатів на чолі з С. М. Викановим. Земельний відділ виконкому відразу ж приступив до розподілу землі між селянами. Та наприкінці травня 1919 року денікінські війська захопили село. Парторганізація у повному складі, пішла на фронт. Більшість щербинівців вступило до Першого Грізного соціалістичного батальйону. Бійці цього батальйону брали участь в обороні Царицина, розгромі військ Денікіна, у боротьбі з численними бандами, що орудували на Україні та в інших районах країни. На фронтах громадянської війни відзначилось багато жителів Щербинівки. Деякі я них воювали у загоні Д. П. Жлоби. Комісаром Вятської дивізії була уродженка шахтарського села P. М. Азарх, одна з перших жінок, нагороджених орденом Черво­ного Прапора, член партії з 1917 року, майбутня письменниця. Її брат - І. М. Азарх, командир Курської бригади, загинув 1918 року в боях за визволення Сімбірська. Посмертно нагороджений орденом Червоного Прапора і занесений на «Золоту дошку революції».
Наприкінці грудня війська 4-ї кавалерійської дивізії під командуванням О. І. Городовикова та 11-ї кавалерійської дивізії Морозова визволили Щербинівку від ворога. Було створено ревком на чолі з більшовиком Д. К. Янкіним.
I у тяжкі роки громадянської війни партійна організація та рудникова Рада
Щербинівки робили все для того, щоб якнайшвидше дати республіці вугілля. Після розгрому денікінців Рада народного господарства Горлівсько-Щербинівського району організувала відбудову Центральної шахти. Тільки за 15 днів березня 1920 року в Щербинівці. видобули близько 440 тис. пудів вугілля, що становило майже половину середньодобового видобутку по Донбасу.
Одночасно з тим робітники Щербинівки допомагали селянам навколишніх сіл налагоджувати своє господарство. Так, 5 вересня 1920 року на недільнику в селі Желєзному працювало 230 робітників і службовців щербинівських рудників, пере­важно молодь. Вони відремонтували маслоробню, одну лущильну машину та жни­варку, зробили два нові букери. Молоді робітники О. Кириченко, Ф. Шашацький, П. Ржанов, П. Томилін та ін., які організували комсомольський осередок у травні 1920 року, працювали на найважчих місцях відбудови шахт. А коли партія покли­кала на захист революції, то вони всією організацією пішли на Південний фронт громити Врангеля.
Гірники Щербинівки першими в Донбасі відбудували зруйновані рудники і на­багато підвищили видобуток палива. Все устаткування, що збереглося, було відре­монтовано. Брали на облік кожний кілограм металу, кожний кубометр лісу, кожнії іі метр сталевого канату. Не випадково 25 січня 1921


Дзержинськ - cучасна карта