Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дзержинськ

Щербинівського гірничого ра­йону. на яких було вирішено провести загальнорайонний антивоєнний страйк. Тут же обрали страйковий комітет.
Страйк розпочався 19 квітня 1916 року на Щербинівському, Нелепівському,
Північному рудниках. Число страйкарів перевищувало кілька десятків тисяч. Ще ніколи робітники не були такими рішучими у своїх діях, як у дні того грандіоз­ного страйку. Трудящі Щербинівки співали революційних пісень. На копрі однієї з шахт замайорів червоний прапор. Більшовицькі групи рудників ухвалили про­вести політичні мітинги. Підготовка до них відбувалася напередодні Першого травня.  2 тpaвня робітники разом зі своїми родинами зібралися на мітинг біля щербинівської бойні. Сюди прийшли кілька тисяч гірників. З промовою виступив С. І. Лапін. Нe встиг оратор скінчити, як місце, де відбувався мітинг, оточили козаки і полі­цейські. Шахтарі кинулися визволяти заарештованих товаришів, яких вже налічу­валося близько 200 чоловік. Козаки і поліцейські зчинили стрілянину. Заарештованих скували ланцюгами і під посиленим конвоєм пішки відправили до Бахмута. Дорогою їх по-звірячому били. Дика розправа властей над робітниками викликала обурення всіх пролетарів Донбасу.
В лютому 1917 року рудники Щербинівки блискавично облетіла звістка: «Цар зрікся престолу! Робітники Пітера підняли прапор революції!». Події розгорталися неймовірною швидкістю. На квартирі вибійника П. Гладуненка, одного з керівників рудникового комітету більшовиків, відбулися термінові збори, на яких обговорювалося питання про владу. Вирішили 3 березня провести вибори рудникової
Ради. Обирали депутатів відкритим голосуванням. Спершу в Раді більшість місць мали есери, вплив яких на маси був ще значним. Однак після перевиборів, які незабаром відбулися за вимогою більшовиків, з 13 обраних 8 були членами більшовицької партії. Головою Ради став більшовик С. Білозеров. При Раді діяли комісії: виробнича, військова, продовольча, культурно-освітня, агітаційна. З ініціа­тиви більшовиків 12 березня Рада робітничих депутатів зобов'язала адміністрацію рудників запровадити 8-годинний робочий день. Управитель рудників відмовився виконати цю ухвалу. Тоді 8-годинний робочий день було запроваджено явочним порядком. Крім того, Рада вирішила заборонити адміністрації без санкції вироб­ничої комісії звільняти робітників, а також встановила мінімальний денний заро­біток шахтаря 3 крб. 50 коп, замість 2 крб. 50 коп. Згодом, коли управитель не ви­конував рішень Ради і навмисне намагався скоротити видобуток вугілля, Щербинівська Рада запровадила контроль над виробництвом. Це був перший крок на шляху до націоналізації рудників. Гірники Щербинівки наполегливо домагалися того, щоб їхні рудники не припиняли роботи. Вугілля, всупереч гірничопромисловцям, відправляли на заводи Костянтинівки, Краматорська, бнакієвого.
23 травня на станції Микитівка відбувся перший з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів Горлівсько-Щербинівського району. Від Щербинівки на ньому буїв присутні С. Білозеров, М. Острогорський, П. Гладуненко, О. Медведев. Делега­тами від районної більшовицької організації на І Всеросійський з'їзд Рад обрали Ш. Грузмана та кріпильника Щербинівського рудника І. Семенцова. У квітні 1917 року на руднику було створено професійну спілку «Робітник», що діяла в тісному контакті з Радою робітничих депутатів. Після липневих подій у Петрограді, коли Тимчасовий уряд перейшов у відкритий наступ проти робітників і розпочав цьку­вання більшовиків та їх вождя В. І. Леніна, робітники Щербинівки провели понад 13 мітингів та зборів, резолюції яких публікувалися у більшовицьких газетах «Пролетарий», «Звезда», «Донецкий пролетарий». Так, загальні збори Щербинівської організації РСДРП(б) 17 липня 1917 року ухвалили: «...єдиний вихід із цього скрутного становища - перехід влади до рук Рад; це врятує країну від економічної розрухи та контрреволюції, що насувається».
У зв'язку з наступом контрреволюції у столиці та на Дону, а також для охорони перших завоювань робітників на руднику було створено червоногвардійський за­гін, до якого увійшли кращі гірники. Поряд з охороною громадського порядку та рудників червоногвардійці здійснювали контроль за виконанням постанов Ради. До серпня 1917 року в Щербинівському загоні Червоної гвардії уже налічувалось 150 чоловік. Було створено революційний штаб, в обов'язки якого входила також мобілізація населення на боротьбу з контрреволюцією. Місцева партійна органі­зація листувалася з Центральним Комітетом PCДРП, інформуючи його про справи на шахтах. У серпні 1917 року селище відвідав Г. І. Петровський. Відбувся мітинг, на якому Г. І. Петровський виступив з промовою. Гірники схвалили курс партії на соціалістичну революцію і просили Григорія Івановича запевнити ЦК, що вони стійко захищатимуть завоювання робітничого класу.
В міру дальшого розвитку революційних подій у Горлівці та Щербинівці з іні­ціативи парторганізацій найбільших рудників району було створено Горлівсько- Щербинівський комітет РСДРП(б), що керував діяльністю


Дзержинськ - cучасна карта