Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дружківка

Дружківка розташована на північно-східних схилах Донецького кряжа біля злиття приток річок Кривого Торця та Казенного Торця (басейн Дону). Міддаль до обласного центру 86 км. Населення - 53,5 тис. чоловік.
Дружківській міськраді підпорядковані також; Олексієво-Дружківська та Райська се­лищні Ради.
Раніше на цьому місці було робітниче селище, яке виникло в 70-х pp. XIX ст. при станції Дружківка Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Назвали стан­цію так само, як і село, розташоване за 6 км (нині селище міського типу Олексієво- Дружківка). Ще в 1892 році тут стояли лише станційні будинки. Єдиним промис­ловим підприємством була невелика цукроварня графа Борисова, збудована в 1873 році. У 1893 році Донецьке товариство залізоробного і сталеливарного виробни­цтва, засноване французькими капіталістами, почало тут будівництво чавуноливар­ного і сталеливарного заводів. Перша домна була задута в травні 1894 року. Уже наступного року завод виробив понад 2 млн. пудів чавуну. А в 1901 -1904 pp. середньорічна продуктивність його досягла 6,5 млн. пудів. У перші роки на заводі випускали лише бесемерівський метал. З 1899 року почалось виробництво мартенів­ського металу, яке, однак, не стало переважаючим. Головною продукцією заводу були рейки. В 1895 році тут працювало 1419 чоловік, а 1904 року - 2908.
Успіхи Донецького товариства привабили до Дружківки бельгійських промисловців. Навесні 1898 року вони створили Торецьке сталеливарне І механічне ано­німно товариство, яке збудувало на території колишньої Дружківської цукроварні борецький сталеливарний і механічний завод, що виробляв обладнання для заліз­ниці: сталеві, чавунні і бронзові відливки, вагони, колісні скати, ресори і пружини Для вагонів, вагонетки, стрілочні переводи.
Будівництво заводів сприяло швидкому зростанню селища. Наприкінці 90-х pp. воно вважалося одним з найбільших у Донбасі і налічувало 6 тис. мешканців. На заводах працювали також селяни з навколишніх сіл. Частина робітників прибувала з дале­ких місць: Орловської, Курскої та ін. губерній. Хазяїв менш за все турбували умови праці робітників. Навіть за офіційними даними, на дружківських заводах траплялося найбільше нещасних випадків. О. І. Купрін, що приїхав на Донбас весною 1896 року як кореспондент, протягом кількох місяців працював на дружківському рейкопрокатно­му заводі. Свої враження про ста­новище робітників він виклав у нарисах, надрукованих в «Киевлянине». «Лаврські прочанки, без сум­ніву,-писав Купрін,- мають дуже слабке уявлення про пекло, не бачивши ні разу роботи зварювальної печі на дружківському рейкопрокатному заводі».
Заробітна плата за цю важку працю була мізерною. Робітники майже не одер­жували медичної допомоги. У 1903 році усіх жителів селища обслуговувала одна лікарня заводу Донецького товариства на 37 місць. У 1905 році на Торецькому за­воді відкрили приймальню на 7 місць. Надзвичайно тяжкими були житлові умови трудящих. 1380 робітників заводу Донецького товариства жили на приватних квар­тирах, а Торецького заводу всі - одружені й неодружені - селилися у бараках.
В 1903 році в Дружківці була одна початкова школа, в якій навчалося 190 дітей. На початку 1906 року в селищі працювали вже 4 школи (дві початкові, земська і церковнопарафіяльна), але загальна кількість учнів у них не досягала й 500 чоло­вік. В основному в школах навчалися діти підрядчиків, майстрів, торговців та ду­хівництва. У Дружківці не було ні бібліотек, ні робітничих клубів. Зате височіли бані двох церков і костьол. Двері кількох шинків були відчинені з ранку до піз­ньої ночі.
Перші виступи дружківських робітників проти капіталістів відбулися в кіпці XIX ст. 23 квітня 1896 року 100 робітників рейкообробного цеху заводу Донецького товариства не вийшли на зміну, вимагаючи підвищення заробітної плати. Страйк було припинено лише після втручання поліції. У наступні роки страйкова бо­ротьба значно посилилась. 20 травня 1898 року страйк оголосили робітники Торець­кого заводу. Вони протестували проти брутального поводження бельгійських майстрів, вимагали збільшення обідньої перерви і скорочення робочого дня. За допомо­гою поліції страйк було придушено, проте дирекція обіцяла в майбутньому «усу­нути причини, які викликали незадоволення робітників майстрами». Тільки після ще одного виступу робітників (24 вересня 1898 року) адміністрація змушена була збільшити обідню перерву. У 1899 році Дружківку відвідав І. В. Бабушкін - член Катеринославської соціал-демократичної організації. А в 1903 році для проведення революційної пропаганди сюди приїздив агент «Искры» Ф. А. Сергєєв (Артем). До першої російської революції пролетаріат Дружківки прийшов, маючи значінні досвід революційної боротьби. Під впливом революційних подій у країні робіт­ники заводу Донецького товариства 8 лютого оголосили страйк, а 10 лютого їх підтримали робітники Торецького заводу. В страйках брало участь понад 7 тис. чоловік. Поряд з економічними вимогами робітники висунули й політичні - свободи страйків. загального виборчого права тощо. В селище було введено війська, проте робітники



Дивиться також інші населені пункти району:

Дружківка - cучасна карта