Пошук від
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Новоторецьке
Новоторецьке (до 1919 року - Олено- Катеринівка, до 1965 року - Красне) - село, центр сільської Ради, розташоване за 25 км на південний схід від районного центру і за 9 км від залізничної станції Мерцалове. Населення -
694 чоловіка. Сільській Раді підпорядковано також населені пункти Бирюче, Бойківка, Вільне,
Будівництво зрошувальної системи у колгоспі «Перемога» с. Грузького. 1969 р.
Грузьке, Дорожнє, Іванівна, Коптєве, Никонорівка (до 1924 року - Олексіївка), Рози Люксембург, Суворове.
На території Новоторецького міститься центральна садиба колгоспу «Зоря». Артіль має 3,2 тис. га орної землі, 58 га саду. Основний напрям господарства - виробництво зерна, розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжна галузь - вирощування технічних і кормових культур. За високі показники у розвитку сільськогосподарського виробництва уряд нагородив 17 чоловік орденами і медалями, в т. ч. орденом Леніна - бригадира комплексної бригади М. П. Лавриненка та комбайнера І. Гамія.
У Новоторецькому - середня школа, клуб, бібліотека, дитячі ясла. За багаторічну роботу вчителька О. Я. Кравченко нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
Село виникло у першій половині XIX ст. 1919 року організовано комбід, першим головою якого став М. І. Кордюков (згодом по-звірячому закатований білогвардійцями). Після перемоги Жовтневої революції в рідне село Олексіївку повернувся матрос-чорноморець Н. С. Скорик. Він згуртував навколо себе бідніших селян і в грудні 1917 року очолив ревком, члени якого розподіляли землю серед тих, хто її не мав, забезпечували бідняків зерном, реманентом. У роки громадянської війни Н. С. Скорик загинув від рук білогвардійців. 1924 року земляки вирішили увічнити його пам'ять, перейменувавши Олексіївку на Никонорівку.
Будівництво зрошувальної системи у колгоспі «Перемога» с. Грузького. 1969 р.
Грузьке, Дорожнє, Іванівна, Коптєве, Никонорівка (до 1924 року - Олексіївка), Рози Люксембург, Суворове.
На території Новоторецького міститься центральна садиба колгоспу «Зоря». Артіль має 3,2 тис. га орної землі, 58 га саду. Основний напрям господарства - виробництво зерна, розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжна галузь - вирощування технічних і кормових культур. За високі показники у розвитку сільськогосподарського виробництва уряд нагородив 17 чоловік орденами і медалями, в т. ч. орденом Леніна - бригадира комплексної бригади М. П. Лавриненка та комбайнера І. Гамія.
У Новоторецькому - середня школа, клуб, бібліотека, дитячі ясла. За багаторічну роботу вчителька О. Я. Кравченко нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
Село виникло у першій половині XIX ст. 1919 року організовано комбід, першим головою якого став М. І. Кордюков (згодом по-звірячому закатований білогвардійцями). Після перемоги Жовтневої революції в рідне село Олексіївку повернувся матрос-чорноморець Н. С. Скорик. Він згуртував навколо себе бідніших селян і в грудні 1917 року очолив ревком, члени якого розподіляли землю серед тих, хто її не мав, забезпечували бідняків зерном, реманентом. У роки громадянської війни Н. С. Скорик загинув від рук білогвардійців. 1924 року земляки вирішили увічнити його пам'ять, перейменувавши Олексіївку на Никонорівку.