Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Добропілля

пудів вугілля, у березні - 170 тис. пудів, Святогорівська Рада невтомно дбала і про зміцнення революційного порядку, забезпечення трудівників продовольством, провадила культурне будівництво. Відкрилася початкова
школа на Святогорівському руднику.
Селянство також залучалося до нового життя. Як і по інших селах, безземельні та малоземельні в Парасковіївці одержали наділи. Робітникам надали ділянки під і нд пні дуальні городи.
25 травня 1919 року рудники захопили денікінські банди. Вони відновили ненависні народові буржуазно-поміщицькі порядки. Лютували карателі. 26 травня їхній загін під командою місцевого поміщика Роговського вчинив розправу над робітниками Ерастівського рудника. Орлова та Костіна розстріляли. Машиніста підйому, члена Ради І. Я. Лактіонова, члена комбіду Парасковіївки І. С. Видющенка та інших катували шомполами; арештували робітників М. Л. Тимощука, І. Ф. Духа, М. О. Севостянова, П. К. Литвинова.
Жорстокий денікінський режим викликав загальне обурення трудящих. На руд­никах виникали підпільні організації. Однією із жертв денікінської контррозвідки став і О. В. Печериця. Під час виконання завдання Гришинського підпільного більшовицького комітету в с. Степанівці він був заарештований. Після знущання та звірячих катувань, не вирвавши у нього ні слова, вороги закопали його живцем.
30 грудня 1919 року частини Червоного козацтва під командуванням В. М. При­макова, що були в складі 14-ї армії, визволили добропільські рудники. 2 січня 1920 року створено Святогорівський волосний ревком на чолі з Н. Т. Трембою.  В квітні обрано Раду.
Становище рудників, що ввійшли у Гришинське кущове управління, було вкрай тяжким. Вони фактично не діяли. В січні на Святогорівському руднику відновився партосередок з 9 членів партії, очолених М. Л. Тимощуко. З ініціативи комуністів робітники самовіддано трудилися на суботниках, впорядковували рудничні двори. Партосередок контролював також роботу адміністрації рудників. Молодь була
його найпершим помічником. В квітні 1920 року створено Добропільську рудничну комсомольську організацію. Комуністи і комсомольці боролися з куркульськими бандами. Водночас вони невтомно дбали і про те, щоб видобуте вугілля безперебійно надходило на залізницю для відправки за призначенням.
Згідно з законом від 5 лютого 1920 року земвідділ Святогорівської волості здій­снив конфіскацію колишніх поміщицьких володінь та відібрав лишки землі у курку­лів. Нею наділили безземельних та малоземельних селян, а також тих гірників, що побажали повернутися до сільського господарства.
На початку відбудовного періоду в Парасковіївці було 47 господарств, понад 270 жителів, які мали 630 десятин землі. Бракувало ще реманенту, тягла, насіння. В усіх господарствах налічувалося лише 17 плугів, 10 сівалок та 3 жниварки, а 23 - не мали тягла. Селяни не мали змоги зорати всю площу. 1922 року вони засіяли тільки 62 десятини. З наступного року становище стало поліпшуватися.
Партоеередок і Святогорівська Рада повсякденно дбали і про культурне будівництво, передусім - про ліквідацію неписьменності. 1922 року в самій лише Парас­ковіївці більше половини жителів не знали грамоти; з 132 жінок письменних було 46
З 1922 року обидва добропільські рудники об'єднано в один під назвою «Червоноармїйський». Наступного року тут працювали 490 робітників та 57 службовців. Рудник мав 8 двигунів загальною потужністю 86 кінських сил. Зростали й шах­тарські селища. За адміністративним поділом 1923 року вони підпорядковувал ися Ганнівській сільраді Гришинського району Бахмутського округу; станція Добропілля - Добропільській сільраді. Тоді виникло ще одне рудничне селище, назване Новомар'ївським. Проте 1924 року Червоноармійський рудник тимчасово закрили через брак коштів та матеріалів. 22 лютого 1925 року VII Гришинська районна партконференція ухвалила відновити рудник. Роботи почалися у другій половині того ж року. Відкачали воду із затоплених штреків. Незабаром почали давати ву­гілля шурфи - 17-й і 18-й, названі шахтою № 17-18 ім. РСЧА.
Відновлення роботи рудників зумовило зростання кількості робітників та населення. Для робітників споруджували гуртожитки. З 1925 року розширено місцеву лікарню. Відкривалися магазини. 1926 року в початковій школі на руднику вчилися 70 дітей. В Ерастівському селищі молодь організувала робітничий клуб. У пам'яті, комуніста О. В. Печериці, що поліг за владу Рад, клуб назвали його ім'ям. 1928 року поблизу селищ Ерастівки та Новомар'ївки комсомольці заклали парк.
Поліпшувалося і становище селянства, яке на практиці все більше переконувалося в перевагах великого господарства й колективної праці перед одноосібним. Протягом 1929-1930 pp. селяни об'єдналися в колгосп «Заповіт Ілліча». Його цен­тральна садиба містилася у с. Ганнівці.



Добропілля - cучасна карта