Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Часів Яр

Часів Яр (до 1938 року - селище міського типу) - місто районного підпорядкування, розташоване за 20 км від районного центру. Заліз­нична станція. Населення - 23,6 тис. чоловік.
Поблизу міста виявлено поклади фермових кварцових пісків - важливої сировини для металургійної промисловості. В Часовім Яру пра­цюють комбінат вогнетривких виробів, завод гідрозалізобетону. Щорічне виробництво вогне­тривів досягав близько 1 млн. тонн, фер­мових пісків - 1 млн. 200 тис. тонн, вогне­тривких глин - 1 млн. 300 тис. тонн. На ком­бінаті працюють 7 тис. робітників. За трудові досягнення і високі виробничі показники 1291 чоловіка нагороджено орденами та медалями СРСР, в т. ч. орденом Леніна - 29 трудівників, а машиністу екскаватора рудника фермових пісків І. В. Білоусову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Машиніст екскаватора рудника «Східний» Н. М. Курінний удостоєний звання заслуженого гірника Української РСР.
На території міста - 6 загальноосвітніх шкіл. В середній школі «N1 15 ім. В. І. Леніна з 1959 року діє клуб інтернаціональної дружби, члени якого листуються з НДР і Угорською Народною Республікою; з 1960 року при школі відкрито
музей В. І. Леніна. У Часовім Яру є будинок піонерів, вечірнє відділення Артемівського кераміко-механічного технікуму, музична школа, 19 бібліотек, 2 палаци культури, 5 клубів. Від­крито профілакторій, функціонує лікарня. Пра­цюють 35 магазинів, 13 їдалень. Є парк куль­тури та відпочинку, 4 сквери, став.
Часів Яр заснований у 80-х роках XIX ст. у зв'язку з розробкою тут родовищ вогнетрив­ких глин. У 1887 році збудовано перший завод по виробництву вогнетривів, а в 1889 і 1892 pp.- ще 2 заводи. В період індустріалізації, протягом 1925-1927 pp. споруджено високомеханізовано підприємство по виробництву вогнетривких глин, а в 1930-1934 pp.- спеціалізований завод ша­мотних виробів ім. Серго Орджонікідзе. на цьому заводі в 1939 році вперше в СРСР почали випускати хромомагнезитові вироби, а в 1940 році він був найбільшим у країні. Під час Вели­кої Вітчизняної війни в зв'язку з наближена ям фронту устаткування заводів та рудників у жов­тні 1941 року було евакуйовано в Нижній Тагіл, Орськ і Сатку (Урал). З 21 жовтня 1941 року і до 5 вересня 1943 року тривала тимчасова оку­пація міста гітлерівцями. Окупанти розстрі­ляли підпільників: слюсаря заводу ім. Артема О. К. Лагуткова, фельдшера Ф. Д. Скрипниченка. Загальні збитки, заподіяні місту, становили 90 млн. карбованців.
На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало майже 8 тис. жителів міста. З них 5 тис. відзначено урядовими нагородами, в т. ч. 5 уроженців Часового Яру удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Л. В. Недогибченку - за мужність, виявлену в боях під час визволення м. Миколаєва, В. П. Олійнику - за участь у штурмі Берліна, О. М. Мироненку, О. П. Кривоносу, Г. О. Дубровському- за успішне вико­нання бойових завдань.

Часів Яр - cучасна карта