Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Артемівськ

обслу­говував шість верстатів, костильник С. І. Комашко - чотири преси, дротар-волочильиик С. Кириленко - п'ять барабанів. На початок 1940 року понад 37 проц. робітників на підприємствах Артемівська були ударниками та
стахановцями.
В авангарді соціалістичного змагання йшли комуністи й комсомольці. Парторг механічного цеху заводу вогнетривів ім. С. Орджонікідзе Новожилов першим почав обслуговувати два токарні верстати. Майстер зміни комуніст Іванченко очолив со­ціалістичне змагання серед робітників своєї зміни. Комсомолець Недвига успішно працював на кількох верстатах. Партійні організації приділяли велику увагу питан­ням підвищення кваліфікації робітників. Так, тільки в 1937 році на заводі ім. Орджо­нікідзе технічним навчанням було охоплено 231 чоловіка, на заводі ім. Артема курси техмінімуму закінчили 184, стахановські курси - 194, курси майстрів соціалістичної праці - 71 чоловік.
Технічний прогрес і розвиток соціалістичного змагання забезпечували неухиль­не зростання промислового виробництва. Набагато розширився за роки довоєнних п'ятирічок завод «Перемога праці». Тут з'явилися нові корпуси інструментального та ремонтно-механічного цехів. Майже кожен цех підприємства перевершував своїми розмірами весь дореволюційний завод. У 1939 році на заводі «Перемога праці» вироблено продукції на 9 млн. крб., що перевищувало рівень 1913 року більше ніж у 4 рази. Всього напередодні Великої Вітчизняної війни в місті працювало 47 під­приємств, загальний обсяг промислового виробництва тут перевищив 1 млрд, крб., тобто був у 13 разів більшим, ніж до революції. На 27 основних підприємствах Артемівська на початок 1940 року працювало 10 325 робітників (це у 3 рази більше по­рівняно з 1914 роком). А всього в місті на той час налічувалося 54 тис. чоловік.
Рік у рік збільшувались асигнування на благоустрій міста, яке з 1932 року стало містом обласного підпорядкування. За 5 років (з 1935 по 1939) на ці потреби витрачено 2 млн. 349 тис. крб. Напередодні війни в Артемівську було 6700 будинків із загальною житловою площею 329 292 кв. метрів. Ще в 1926 році тут збудовано палац культури. На місці колишніх торгових рядів силами громадськості створено площу Свободи із сквером. В 1927 році прокладено водопровід. В 1934 році після розукрупнення Донецької залізниці сюди переведено управління Північно-Донецької залізниці. У 20-30-х роках споруджуються будинки для кількох медичних закла­дів, у т. ч. поліклініка. Видатки на охорону здоров'я на одну людину в 1940 році досягди 60 крб.4.
За роки перших п'ятирічок ліквідована неписьменність серед дорослого насе­лення, всі діти шкільного віку були охоплені початковою освітою. В 1940 році в Артемівську працювали 21 загальноосвітня школа, два інститути (вчительський та філіал Донецького індустріального), 7 середніх спеціальних закладів та 5 шкіл ФЗН, в яких навчалося близько 15 тис. чоловік. Тільки за 1937-1939 pp. збудовано 5 шкіл. Ще у 1926 році відкрилася перша музична школа, перетворена пізніше на музичне училище. Це училище 1938 року закінчив народний артист СРСР лауреат Державної премії М. Д. Ворвулєв.
У 1927 році у місті, крім історико-краєзнавчого, діяли ще музеї революції і са­нітарної культури. Працювали 2 кінотеатри і драматичний театр, місцева радіо­станція. З 1924 по 1932 рік в Артемівську перебувало правління Спілки пролетар­ських письменників Донбасу «Забой». Тут же відбулося три вседонецьких з'їзди цієї організації. У травні 1929 року у видавництві «Донбас» в Артемівську вийшла в світ повість Б. Горбатова «Нашгород». Тут розпочали свій творчий шлях письмен­ники І. П. Рябокляч, пізніше лауреат Державної премії, і Є. Ю. Тардова. З січня 1920 року почала видаватися міська, а згодом і районна газета «Бахмутская правда», яка пінніше напивалася «Красная правда», «Артемовский пролетарий», «Артемовский рабочий», з 1963 року - «Вперед».
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, тисячі жителів Артемівська влилися з ряди Червоної Армії. З наближенням лінії фронту промислові підприємства евакуювалися в тил. Так, на базі заводу «Перемога праці» в м. Єгоршині (перейменова­ному згодом на м. Артемівський) Свердловської області спорудили новий машинобудівний завод, який випускав продукцію для потреб фронту.
31 жовтня 1941 року німецько-фашистські війська окупували Артемівськ. 22 місяці фашисти жорстоко знущалися з населення. В підвал колишнього будинку міськвиконкому гітлерівці зігнали понад 3 тис. громадян, пограбували їх, а потім розстріляли в кар'єрах алебастрового заводу. На території міста фашисти влашту­вали концентраційний табір для радянських військовополонених. Дуже багато з них вмерло від голоду, епідемій і ран. У могилах на території табору пізніше знайшли останки 3 тис. чоловік.
Ще до окупації міста в Артемівську було створено підпільну партійну організа­цію. яка складалася з 15 комуністів. Очолив її Н. М. Жоров. У залізничному депо станції Сіль активну роботу розгорнули підпільники на


Артемівськ - cучасна карта