Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Артемівськ

початок 1925 року в 19 партійних осередках міста налічувалося 612 комуністів, а наприкінці року число їх зросло до 956 чоловік.
Будівництво нового, соціалістичного Бахмута нерозривно зв'язане з іменами
видатних діячів Комуністичної партії. На початку 20-х років в Артемівську жив і працював М, М. Шверник, що керував тоді Донецьким районним комітетом проф­спілки металістів, У 1921-1923 pp. першим секретарем Донецького губкому партії був Е. І. Квірінг. Велику увагу приділяв він зміцненню первинних парторганізацій міста. З грудня 1921 року до липня 1923 року Центральне правління кам'яновугіль­ної промисловості, що перебувало в Бахмуті, очолював В. Я. Чубар. В Артемівському окружному комітеті партії з 1924 року працював М. О. Вознесенський. Величезну любов заслужив у трудящих міста діяч Комуністичної партії Ф. А. Артем, член першого Українського Радянського уряду, який віддав багато сил та енергії боротьбі за владу Рад і соціалістичному будівництву в Донецькому басейні. Після його смерті на прохання трудящих постановою ВУЦВКу і РНК УРСР від 21 серпня 1924 року Бахмут перейменували в місто Артемівськ. Того ж року на центральній площі міста встановлено пам'ятник Артему. В день його відкриття М. В. Фрунзе та К. Є. Ворошилов писали Донецькому губкому КП(б)У: «Товариш Артем разом з пролетарями Донбасу бився на фронтах громадянської війни, і пам'ятник цьому
визначному революціонеру-комуністу, товаришеві вселятиме в серця робітників та селян тверду волю до завершення справи, якій віддав своє славне життя наш Артем».
Величним пам'ятником Артему стало і нове місто Артемівськ. В роки соціалістич­ної індустріалізації далі розвивалася його промисловість. Провідне підприємство міста - завод «Перемога праці» - було повністю реконструйовано. У 1927 році тут стам до ладу новий корпус цеху гарячого штампування. Наприкінці 1925 року на за­полі працювало 637 чоловік, більшість з них становили кадрові робітники. В 1928 ро­ці розгорнулося будівництво нового алебастрового заводу, пізніше перетвореного па комбінат. Було споруджено кераміко-трубний завод. Розвивалася легка промис­ловість. Тільки в 1926 році взуттєва фабрика щомісяця випускала понад 1300 пар взуття. У 1934 році збудували галантерейну фабрику.
Посилювалося партійне керівництво виробництвом, зміцнювалися зв'язки пар­тії з масами. 30 грудня 1925 року розширене засідання Артемівської організації КП(б)У одностайно схвалило й підтримало рішення XIV з'їзду партії про курс на соціалістичну індустріалізацію. В червні 1927 року відбулися загальноміські партійно-комсомольські збори, які рішуче засудили фракційну діяльність Троцького, Зінов'єва та інших опозиціонерів. Рішучу відсіч дали артемівські комуністи правій опозиції. В 1928 році Бухарін приїхав до Артемівська, сподіваючись знайти туг підтримку. Проте артемівці заявили, що «трудящі проти правого ухилу, вони є, були і будуть за Центральний Комітет партії, за генеральну лінію партії».
З січня 1926 року по січень 1929 року Артемівська окружна парторганізація зросла на 78,2 проц. У зв'язку з святкуванням 10-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції від трудящих Артемівського округу надійшло 4 тис. заяв про прийом у партію. Переважну більшість комуністів становили робітники-виробничннки. На 1 жовтня 1930 року до Артемівського райкому партії (у вересні 1930 ро­ку ліквідовано округи і створено райони) входило 26 виробничих осередків.
Під керівництвом комуністів робітники міста подавали дійову допомогу селянам у боротьбі з куркульством та в організації колгоспів. Так, за дорученням парторганізації заводу «Перемога праці» робітники-комуністи М. І. Потапенко, І. Т. Ско­ринок та інші виїздили з цією метою в села району. Деяких комуністів послали на керівну роботу: О. П. Покашевського - в с. Кленове, М. І. Потапенка - секретарем партійної організації в колгосп «Червона Плотва».
Блітку 1927 року, коли загострилася міжнародна обстановка, в Артемівську проводився збір коштів у фонд створення повітряної ескадрильї «Пролетар Артемівщини». На багатотисячному мітингу трудящих міста тоді виступили голова Реввійськради СРСР, народний комісар у військових і морських справах К. Є. Ворошилов та командуючий військами Українського військового округу Й. Е. Якір.
Б обстановці всенародної боротьби за завершення першої п'ятирічки здійснювалося технічне переозброєння підприємств, широко розгорталося соціалістичне змагання й ударництво. Ударною працею в місті відзначилися робітники заводу «Перемога праці» Є. М. Литвинов, О. М. Любимов, І. І. Погребняк, М. М. Касобник, М. І. Потапенко, Ф. М. Полтавець, Т. Г. Самойлов та ін. Наслідуючи приклад гірни­ків Донбасу, трудящі Артемівська восени 1935 року включилися в стахановський рух. Бибійник рудоуправління ім. Будьонного комсомолець Гулій систематично викопував виробничі завдання на 250-300 проц. Ширився рух багатоверстатників. В 1937-1938 pp. на заводі «Перемога праці» комуніст-цвяхар І. Т. Скориков


Артемівськ - cучасна карта