Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Артемівськ

був майбутній радянський письменник Б. Горбатов. 7 липня 1920 року відбулася перша повітова конференція робітничої молоді.
15 листопаді 1920 року відповідно до рішення ВУЦВКу в Бахмут з Луганська
переведено губернський комітет партії, губвиконком, ЦК профспілки гірників, Центральне правління кам'яновугільної промисловості (ЦПКП) та інші губернські установи. Це сприяло посиленню партійно-політичної та організаторської роботи в місті. Головну увагу партійні і радянські органи зосередили на відбудові промисловості, для керівництва якою того ж року створено міську Раду народного господар­ства.
Вже через місяць після визволення міста від денікінців, 31 січня 1920 року, ва загальних зборах комуністів було обговорено питання про організацію суботників. 4 квітня партійні збори ухвалили створити бюро для проведення суботників. 6 бе­резня 1920 року під час першого загальноміського суботника учасники його впоряд­кували приміщення вокзалу, залізничні колії тощо. Суботники провадилися щотижня.
З метою якнайшвидшої відбудови соляної промисловості і для оперативнішого керівництва соляними копальнями в лютому 1920 року в об'єднанні «Південсіль» створено Бахмутське районне управління, яке в березні 1922 року реорганізоване в соляний трест «Бахсільтрест», пізніше перейменований на «Артемсіль». Цей трест об'єднував рудники - Артемівський, ім. Карла Лібкнехта, ім. Свердлова, ім. Шевченка і «Бахмутська сіль». В 1925 році рудники ім. Карла Лібкнехта, ім. Свердлова, ім. Шевченка відійшли до новоутвореного селища Карло-Лібкнехтівська.
В перші роки відбудовного періоду відновив роботу один з найстаріших заво­дів - нвяхо-костильний, який у 1923 році дістав нову назву - «Перемога праці». Завод щомісяця виробляв до 160 тонн продукції. В 1923 році на ньому працювало 1/0 чоловік. Став до ладу чавуноливарний і механічний завод «Блискавка», що випус­кав чавунне литво, борони та інші сільськогосподарські знаряддя. Працювали також три ремонтні і цегельно-черепичний заводи. Почала випускати продукцію взуттсва фабрика. Восени 1925 року відновили роботу скляний та мідночавуноливарний заводи.
Під керівництвом міської парторганізації значно активізувалося не тільки господарське, але й культурне та громадсько-політичне життя міста. 20 квітня 1920 року було організовано надзвичайну комісію по ліквідації неписьменності, яка присту­пила до організації шкіл лікнепу та курсів для навчання дорослих. Почали працювати загальноосвітні і 2 професійно-технічні школи. В 1923 році відкрито механічний технікум. Діяв театр, який мав постійну трупу, 3 клуби, 2 кінотеатри та 2 бібліоте­ки. Був створений перший у Донецькій губернії історико-краєзнавчий музей.
Серйозна увага приділялася справі політичної освіти трудящих. У 1920 році в Бахмуті була видана Програма РКП(б), прийнята VIII з'їздом партії. Це одне з перших видань її на Україні. В листопаді 1923 року відкрився й почав свою роботу губернський будинок освіти. В 1922-1925 рр, у місті видавався щомісячний журнал
«Просвещение Донбасса - Освіта Донбасу». В 1923-1925 pp. вийшло 46 номерів журналу «Забой» - літературного до­датку до газети «Всероссийская кочегарка». 1922 року ство­рюється місцеве видавництво.
Навколо друкованих в місті газет і журналів, особливо «Забою», перший номер якого вийшов у вересні 1923 року, гуртувалася обдарована молодь з робітників Донбасу. На сторінках «Забою» побачили світ твори П. Безпощадного, Б. Горбатова, Михайла Голодного (М. Епштейна), уродженця міста, П. Трейдуба, В. Харчевникова, Д. Семенова, Ю. Чорного-Діденка, Т. Шишова, Г. Марягіна та ін. Велику творчу допомогу молодим пролетарським письменникам подавав відомий на той час російський літератор М. Л. Слонімський, який був першим редактором «Забою». В 1924 - 1925 pp. журнал редагував О. М. Селівановський. Значний вплив на літературну молодь справила письменниця Л. О. Дніпрова Чайка (Василевська), що в 1917- 1920 pp. жила у Бахмуті. В журналі «Забой» публікувалися також твори О. Безименського, І. Садоф'єва, О. Невєрова, І. Бабеля, М. Ляшка, М. Зощенка та інших.
Велику агітаційно-масову роботу серед молоді провадила комсомольська організація. Міськком комсомолу організував живу газету «Синя блуза». Ця форма ма­сової роботи здобула широке визнання. В місті з'явилися «Червона блуза», «Сіра блуза». В грудні 1921 року з невеликої дитячої секції при одному з комсомольських осередків Бахмута був створений перший у Донбасі загін юних спартаківців.
В ході соціалістичного будівництва зростав авторитет міської партійної організа­ції, міцніли її ряди. Разом з усією партією бахмутські комуністи активно боролися проти антипартійних угруповань. Так, загальні збори партійної організації Бахмута, що відбулися в середині 1923 року, одностайно засудили розкольницьку діяльність троцькістської опозиції. Після смерті В. І. Леніна за ленінським призовом тільки з 22 по 31 січня від бахмутських робітників надійшло близько 200 заяв про прийом до партії. На


Артемівськ - cучасна карта