Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Артемівськ

більшовики - Махонін, І. Нагорний, І. Зелений, И. Ачкасов, Ф. Федоренко, Гончаров та ін. Петлюрівці зробили спробу заарештувати членів президії, але тим удалося уникнути арешту. Останнє засідання президії відбулося на
руднику «Бахсіль». Було обрано ревком під головуванням Махоніна. До складу ревкому ввійшли Ф. Федоренко, І. Зелений, М. Рясний, А. Пащенко, В. Циба, І. Нагорний, Н. Ачкасов та ін. Спочатку ревком був у підпіллі, але згодом, перебравшись на стан­цію Яма, почав працювати легально. Він очолив збройну боротьбу за відновлення Радянської влади.
В листопаді 1918 року німецькі війська були вигнані з міста. Під час відступу окупантів підпільники відбивали та висаджували в повітря навантажені народним добром ешелони. Активно діяв загін, що налічував до 400 чоловік, під команду­ванням І. Г. Чапліна. Чаплін встановив зв'язки з начальником станції Ступки Самойловим, який, попереджаючи партизанів про появу ворожих ешелонів, допомагав заздалегідь готувати диверсії проти окупантів.
У грудні того ж року Бахмут захопили війська отамана Краснова. На початку 1919 року Бахмутський підпільний ревком послав у щойно визволений Харків до за­ступника голови Тимчасового робітничо-селянського уряду України і народного комісара радянської пропаганди Ф. А. Сергєєва (Артема) делегацію в складі І. С. Зи­ми, В. П. Циби, І. В. Пучкова з проханням допомогти зброєю та боєприпасами. Одержавши кулемети, гвинтівки, патрони, партизани за наказом ревкому по­чали наступати на Бахмут з метою відтягти денікінські частини, які просувалися в напрямі Харкова. Дві групи партизанів на чолі з І. Г. Чапліним та М. В. Ряс­ним виступили одночасно і 5 січня 1919 року увійшли до міста. Вони визволили політичних в'язнів, захопили пошту і телеграф, розгромили штаб білих. Проте під натиском ворога партизани залишили місто. Налякане зростаючим партизанським рухом, біле командування вирішило посилити бахмутський гарнізон. В Бахмут був викликаний 2-й добровольчий офіцерський полк дивізії генерала Маркова, але партизани напали на полк з тилу, завдавши йому відчутних втрат. На допомогу трудящим Донбасу прийшли частини Червоної Армії, і 28 січня 1919 року Бахмут було визволено. 31 січня денікінці, зосередивши значні сили, знову захопили місто.
В лютому 1919 року бахмутські партизани влилися в 12-й Український радянський полк. Командиром 2-го батальйону, що складався з робітників-соляників, був призначений І. Г. Чаплін. У тому ж місяці 12-й Український радянський полк дістав наказ зайняти Бахмут. У битві на підступах до міста денікінці зазнали поразки й відступили. Після визволення міста від банд Денікіна 16 лютого І. Г. Чапліна призначили командиром 12-го Українського радянського полку і начальником Бахмутського укріпленого району. З лютого 1919 року Бахмут став центром ново­утвореної Донецької губернії.
31 травня 1919 року під натиском переважаючих сил денікінської «Доброволь­чої армії» Червона Армія знову залишила Бахмут і відступила до Харкова. Білі банди лютували в місті більше ніж півроку. В цей період тут діяв підпільний пар­тійний комітет, який очолював Ф. К. Федоренко. Партизанський загін І. Г. Чапліна разом із донецькими загонами Н. Г. Ачкасова, М. ї. Карнаухова та ін. чинили ди­версії на залізниці, влаштовували аварії поїздів. Надзвичайну сміливість виявила А. В. Жукова - робітниця скляного заводу, член підпільної міської парторганізації. Вона вела розвідку у військових частинах білогвардійців, розташованих у Бахмуті. При виконанні доручення була схоплена денікінцями і розстріляна.
27 грудня 1919 року частини 11-ї кавалерійської дивізії Першої Кінної армії під командуванням С. М. Будьонного після кривавих боїв визволили Бахмут. У бахмутській тюрмі червоноармійці виявили більше 280 трупів людей, закатованих білогвардійцями, 29 грудня 1919 року створено повітовий революційний комітет у складі Нагорного, Підстріли, Забари та ін. Свою владу ревком поширював на 14 волостей. 1-3 лютого 1920 року він провів конференцію Соляного району, учасники якої в привітанні В. І. Леніну дали слово зробити все необхідне для відбудови зруйнованого війною господарства. Разом з міською парторганізацією, що відновила свою діяльність у січні 1920 року, ревком розгорнув підготовку до виборів міської Ради. На підприємствах та в установах провадилися мітинги й передвиборні збори,
агітаційні матеріали систематично публікувалися в газеті «Вахмутская правда». Вибори до Ради відбулись у березні 1920 року, в квітні на повітовому з'їзді рад обрано виконком. Партійна організація міста на 1 липня 1920 року об'єднувала 7(H) членів і кандидатів у члени партії.
Белику роботу провадили комуністи серед молоді. В січні 1920 року міськком партії створив спеціальну групу, до якої увійшли Мошинський, Яновський, Пергаменцев та ін. Головним завданням її було створення комсомольських осередків. Однії з перших осередків виник на скляному заводі. У квітні їх стало вже 5 і об'єднували вони 150 комсомольців. У цьому ж місяці обрали міськком комсомолу, я кші очолив Мошинський. Серед перших комсомольців


Артемівськ - cучасна карта