Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Артемівськ

року в Бахмуті організується комітет профспілки «Металіст». Керовані більшовиками, профспілки відіграли важливу роль в організації страйкової боротьби трудящих. 17-19 травня страйкували торгово-промислові
службовці Бахмута. Підприємці змушені були задовольнити всі вимоги, висунуті спілкою: встановити восьмигодин­ний робочий день, вдвоє збільшити заробітну плату, видавати компенсацію при звіль­ненні в розмірі місячного заробітку за кожний рік роботи.
Керуючись рішеннями VI з'їзду РСДРП(б), міська партійна організація в серп­ні-вересні 1917 року очистилася від меншовицьких елементів і посилила боротьбу за маси. Організація налічувала 100 чоловік. Активну роботу в ній провадили Р. Б. Борисова, І. Є. Нагорний, І. І. Щербаков. Головною опорою більшовиків були робітники чавуноливарних і скляних заводів. Велику увагу Бахмутська більшовиць­ка організація приділяла роботі на селі. Вона посилала туди агітаторів, провадила мітинги та збори селян, поширювала серед них більшовицьку літературу й листівки. 11 вересня 1917 року в Бахмуті під керівництвом більшовиків відбувся повітовий з'їзд Рад селянських депутатів, який прийняв більшовицькі резолюції, що закликали селян до захоплення поміщицьких земель.
Після перемоги соціалістичної революції в Петрограді, Бахмутська Рада 31 жовт­ня зібралася на засідання. Угодовці запропонували створити «однорідне соціалістич­не міністерство». Більшовики внесли свою резолюцію, в якій підкреслювалося, що Бахмутська Рада «захищатиме нове завоювання революції - робітничо-селянський уряд, який один тільки може припинити криваву війну народів і розчистити шлях для визволення праці від капіталу». Більшовицьку резолюцію було прийнято більшістю голосів.
Однак, спираючись на дрібнобуржуазні верстви населення, меншовики, есери та бундівці намагалися перешкодити встановленню Радянської влади в Бахмуті. Організації українських буржуазно-націоналістичних партій, які тут діяли,- укра­їнської партії еоціалістів-федералістів (УПСФ), української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), української партії соціалістів-революціонерів - через свої органи («Просвіту» і «Вільне козацтво» ) розгорнули націоналістичну пропаганду.
вплив їх позначився і на настроях частини солдатів. Скориставшися з того, що в Бахмуті загони Червоної гвардії мали незначні сили, буржуазно-націоналістичні елементи в листопаді вчинили заколот проти Радянської влади, підбуривши до цього частину націоналістично настроєних солдатів 25-го полку. За допомогою озброєних робітників Краматорська, Дружківки та ін. донецьких міст Бахмутській Раді вдалося в грудні 1917 року роззброїти без бою 25-й полк. Солдатів розпустили по домівках, а їх зброю передали червоногвардійцям. Рада зосередила всю владу в свої v руках.
Наприкінці січня 1918 року в Бахмуті відбувся повітовий з'їзд Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів, на якому був обраний перший повітовий викон­ком Рад під головуванням більшовика П. Казимирчука. З'їзд вітав Раду Народних Комісарів і висловив готовність неухильно проводити в життя декрети Радянської влади. 1 виконком Ради надіслав телеграму ВЦВК і ЦВК Рад України, в якій схва­лив укладення Брестського миру і вимагав оголосити нещадну війну зрадниці українського народу Центральній раді, що намагалася задушити пролетарську і селянську революцію силою німецького імперіалізму.
Під час наступу австро-німецьких окупантів у Бахмуті було проведено запис добровольців до Червоної гвардії. Для організації оборони Донбасу в березні 1918 ро­ку сюди приїхав верховний головнокомандуючий військами на Україні В. О. Антонов-Овсієнко. Центральний штаб Червоної гвардії Донбасу опублікував наказ про евакуацію вугілля, металу, хліба.
У квітні 1918 року Бахмут захопили німецькі і гайдамацькі війська. Підпіль­на група більшовиків, до якої входили Ф. К. Федоренко, І. В. Пучков, В. П. Циба та і піні, підняла населення на боротьбу проти окупантів. 20 липня застрайкували службовці та робітники соляних копалень. У серпні- робітники заводу Французова. Бони почали працювати лише після того, як заводчик збільшив їм заробітну плату на 20-40 проц. Керуючись постановами ЦК КП(б)У та повітової партійної конференції, яка відбулася нелегально в серпні 1918 року, члени підпільної гру­пи розгорнули підготовку збройного повстання в повіті проти гетьманців та австро- німецьких окупантів.
Для керівництва підготовкою повстання на початку жовтня 1918 року до Бахму­та приїхав представник ЦК КП(б)У Махонін. У цей час петлюрівці, спираючись на куркулів, місцевих торговців, буржуазію, вчинили переворот і захопили владу в Бахмуті та навколишніх селах. У листопаді в приміщенні колишньої земської управи з ініціативи більшовицької групи було скликано повітовий з'їзд Рад робіт­ників та селян, на який прибуло до 120 чоловік. Петлюрівці допустили проведення цього з'їзду, сподіваючись дістати на ньому перевагу, але вони прорахувалися - фракцію більшовиків підтримала більшість делегатів. Меншовики та есери змушені були покинути з'їзд. Під кінець першого дня роботи з'їзд обрав президію, до якої ввійшли тільки


Артемівськ - cучасна карта