Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Артемівськ

організації відбилось і те, що в Юзівському ко­мітеті Донецького союзу РСДРП, до якого вона входила після II з'їзду партії, керівництво захопили меншовики. В місті були також групи есерів, Бунду, які мали вплив на певну
частину робітників.
Напередодні першої світової війни збільшилася кількість робітників у місті. Якщо в 1909 році на 64 капіталістичних підприємствах працювало 1075 чоловік, то в 1914 році на 105 підприємствах - 3187.
З 1912 року бахмутські соціал-демократи пожвавили свою роботу серед мас. Газета «Социал-демократ» у травні того ж року писала: «В Донбасі скрізь відновле­но партійні групи. Організації Юзівки, Бахмута, Костянтинівки встановили між собою зв'язки... Настрій майже повсюди бойовий і більшовицький». 1913 року бахмутські соціал-демократи організували страйк на бричковій фабриці. 11 вересня 1913 року до Бахмута нелегально приїздив Г. І. Петровський. На зборах робітників ній розповів про діяльність думської фракції більшовиків. У прийнятій резолюції робітники висловили повне довір'я своєму депутату Г. І. Петровському і закликали соціал-демократичну фракцію думи стійко захищати політичні і економічні інтереси пролетаріату.
В роки першої світової війни під впливом революційної роботи більшовиків на підприємствах Бахмута відбулося кілька страйків. 14 серпня на вулицях міста було розклеєно друковані відозви від імені РСДРП «До товаришів робітників і солдатів». В них говорилося, що війна потрібна лише буржуазії, що це боротьба за перевагу на світовому ринку, а тому російський пролетаріат не може йти на будь-яку угоду з уря­дом і підтримувати війну. «Геть самодержавство! Хай живе демократична республі­ки !» - закликали листівки.
У вересні 1915 року до Бахмута приїхала представник Петроградського комітету РСДРП(б) Р. Б. Борисова. В місті на той час були на волі лише кілька більшовиків: Ф. Підстріла - робітник ливарного заводу, Ф. Рудковський - робітник-скляр, І. Шейнін - конторський службовець, В. Шумний - учень випускного класу реаль­ного училища та ін. Під керівництвом Р. Б. Борисової більшовики розгорнули політичну роботу серед солдатів 25-го запасного піхотного полку, розташованого в місті. В. Шумний начебто з метою загальноосвітньої підготовки солдатів для вступу до інколи прапорщиків організував восени 1915 року гурток, серед слухачів якого вів більшовицьку пропаганду. В жовтні 1916 року Р. Б. Борисова як делегат від бахмутських більшовиків брала участь у роботі Макіївської районної партійної конфе­ренції, на якій її обрали членом Макіївського райкому РСДРП.
Звістка про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року пришила в Бахмут 4 березня. 6 березня було обрано Бахмутську Раду робітничих і солдатських депутатів у складі 200 чоловік. Однак керівництво в Раді захопили меншовики та есери (їм та іншим дрібнобуржуазним елементам належало 80 проц. місць). Есеро-меншовицька більшість Ради висловила довір'я Тимчасовому урядові і знолікала з вирішенням усіх проблем до скликання Установчих зборів. Вона навіть не усунула поліції.
Згідно з рішенням конференції Рад робітничих і солдатських депутатів Донець­кого басейну, що відбулася 15-17 березня, у Бахмуті створюється повітова Рада. Поряд з Радами при міській управі створено т. зв. громадський комітет, до складу якого увійшли переважно представники буржуазії. Свою «повітову Раду» створили і українські буржуазні націоналісти. Вони спиралися на офіцерський склад і значну частину солдатів (куркульських синків) 25-го запасного полку. Тому більшовикам У цей період довелося працювати в надзвичайно важких умовах. Більшовицька група Бахмута була нечисленна. Ослаблена репресіями царських властей, вона не змогла одразу охопити своїм впливом маси. До її складу входило 40 чоловік - ро­бітники і частина солдатів 25-го запасного полку. Члени групи викривали антина­родну політику Тимчасового уряду та угодовських партій, закликали до боротьби за демократичний мир, за передачу всієї влади Радам. Велика робота проводилася серед солдатів гарнізону. Більшовицьку групу в полку очолював солдат І. І. Щербаков, член партії з 1905 року. У квітні 1917 року солдатські комітети об'єдналися в гарнізонну військову Раду, а представники від солдатів увійшли до Бахмутської міської Ради. Більшовицьке ядро в Раді очолювали Р. Б. Борисова, І. І. Щербаков, Ф. Л. Підстріла, І. Шеінін та ін. Проте кількісна перевага в Раді належала ще меншовикам.
2 травня 1917 року в Бахмуті була скликана перша більшовицька повітова конференція, делегати якої представляли до 15 тис. комуністів парторганізацій Горлівки, Гришиного, Єнакієвого, Дебальцевого та інших міст. Конференція обрала Бахмутський повітовий комітет РСДРП(б) у складі Ф. Л. Підстріли, І. І. Іванова, І. Є. Нагорного, І. Покатилова та ін. і зобов'язала партійні організації розгорнути боротьбу за здійснення рішень VII (Квітневої) конференції РСДРП(б).
14 квітня 1917 року в місті створено профспілку ремісничих робітників, якою керували більшовики. Об'єднувала вона понад 1500 чоловік. У травні того ж


Артемівськ - cучасна карта