Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Артемівськ

Па початку XX ст. населення Бахмута зросло до З0 585 чоловік. На підприємствах міста було зайнято 1708 робітників - в середньому по 14 чоловік на кожному них, і тільки на 5 підприємствах трудилося понад 100
чоловік. Робочий день тривав 12 -14 годин. Працювали у вологих брудних приміщеннях при тьмяному освітленні. Переважна більшість робітників одержувала до 60 коп. на день. На підприємствах переважала сезонна праця. Значну частину працюючих становили селяни навколиш­ніх сіл. Розпорошеність робітників, нечисленність прошарку постійних кадрів галь­мували розвиток революційної свідомості бахмутських пролетарів. Проте, доведені до відчаю жорстокою експлуатацією, робітники Бахмута одночасно з шахтарями Юзівки, робітниками Луганська, Маріуполя, Катеринослава у серпні 1892 року взяли участь у страйку, що вибухнув стихійно. Царський уряд жорстоко розправився з учасниками цього виступу.
В обстановці революційного піднесення в країні, під впливом ленінської «Искры» ідеї наукового соціалізму проникають і в середовище бахмутських робітників. У 1900 році до Бахмута прибув член Харківської організації РСДРП С. М. Прохватилов, піп розгорнув широку пропаганду і агітацію серед робітників соляної промисловості, поширював революційні видання, у т. ч. і газету «Искра». Того ж року в Бахмуті сформувалася соціал-демократична група. В 1903 році вона входила до складу «Соціал-демократичного союзу гірничозаводських робітників Півдня Росії». Група мала свій гектограф. Напередодні II з'їзду РСДРП вона випустила 3 прокламації (про становище пролетаріату, про податки). Газета «Искра» 1 червня 1903 року писа­ли. що ці прокламації викликали великий переполох у буржуазнохму середовищі.
На початку 1904 року поліції вдалося розгромити Бахмутську соціал-демократичну групу, але у квітні-травні в місті створилася нова організація, що входила до складу Донецького Союзу РСДРП. Вона видала і поширила ряд листівок. В одній з них йшлося про те, що царський уряд розв'язав «шкідливу для Росії братовбивчу війну» (російсько-японську війну), в другій - засуджувався злочин царизму - розстріл мирної демонстрації 9 січня 1905 року в Петербурзі. Листівки закликали до активної боротьби проти самодержавства. Навесні 1905 року в місті з ініціативи організації створено 7 пропагандистських гуртків, щотижня провадилися масові збори робітників. Напередодні 1 Травня під Красною Горою відбулася перша маївка бахмутських робітників, у якій взяли участь і селяни навколишніх сіл. Промовці Г. Ф. Ткаченко-Петренко і студент В. К. Гаврилов закликали робітників до зброй­ного повстання і повалення самодержавства. Після маївки почався триденний страйк на цвяховому заводі Французова. Робітники добилися підвищення заробітної плати.
У серпні 1905 року соціал-демократична організація поширила листівку «Нова ласка царська», де роз'яснювалося, чого варті царські проекти про скликання булигінської дорадчої думи. Листівка закінчувалася палкими закликами: «Геть самодержавство!», «Геть царську Державну думу!», «Хай живуть всенародні Установчі збо­ри!». Після опублікування царського маніфесту 17 жовтня 1905 року у Бахмуті на афішних тумбах та парканах з'явилися листівки, на текстах яких було зображено відбиток закривавленої руки. Поруч розклеювалися листівки, що закликали не ві­рити маніфесту, підписаному кривавою рукою Миколи II. Налякані зростанням ре­волюційного руху, власті на допомогу розквартированому тут козачому полку та іншим частинам прислали в місто ще батальйон піхоти. Бахмутську організацію РСДРП знов було розгромлено.
Незважаючи на репресії, масовий рух наростав. У листопаді 1905 року вибухнув страйк на скляному заводі Фарке. Він тривав мало не місяць. 2 грудня припинили роботу 200 робітників солеварного заводу Скараманга і 400 робітників заводу вогне­тривів та пляшкового. У дні горлівського повстання в Бахмуті 11 грудня відбувся загальний страйк робітників, а 17 грудня сталася збройна сутичка з козаками. Міська дума, боючись нових виступів, постановила збільшити кількість городових і підвищити їм платню. Жандарми провадили поголовні обшуки, намагаючись зі­рвати озброєння робітників, та пролетарі продовжували боротьбу. Весною і влітку 1906 року вони часто збиралися на мітинги під Красною Горою і в лісі. 23 липня со­ціал-демократи провели великий мітинг у місті, на якому промовці закликали ро­бітників до боротьби за повалення самодержавства і завоювання політичних сво­бод. У вихованні й згуртуванні робітників більшовики використовували професійні організації. У 1906 році в Бахмуті було дві легальні профспілки (прикажчиків і друкарів) і дві нелегальні (кравців на чолі з більшовиком Локшиним та фармацевтів - службовців приватновласницьких аптек).
Однак на організованості й активності робітників міста великою мірою познача­лися ті труднощі, що їх переживала місцева соціал-демократія. Більшовики майже всі були заарештовані в жовтні 1905 року. В січні-лютому 1906 року Бахмутську соціал-демократичну організацію було відновлено, але в ній переважали меншовики. На діяльності соціал-демократичної


Артемівськ - cучасна карта