Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Артемівськ

грабували промис­ли. Князь Шаховський, який у 1735 році приїхав сюди для огляду соляних варниць, відмітив, що жителі дуже бідують, а промисел себе
не виправдовує. 1765 року тут відбувся т. зв. Бахмутський страйк - один з перших на Україні стихійних виступів робітних людей проти експлуататорів. Очолив його Б. Андрєєв. Страйкувало 150 при­писних робітників - кріпаків «солеварної команди» бахмутських і торських підприємств, які вимагали зменшення повинностей і поліпшення умов праці.
У другій половині XVIII ст. Бахмут входив до складу Новоросійської губернії, з 1783 року як центр повіту - до Катеринославського намісництва, пізніше - Катеринославської губернії. В місті були повітові адміністративні установи: суд, поліцейське управління, дворянська опіка, казначейство та ін. Ще в 1770 році тут створено магістрат - орган міського самоврядування з міським головою на чолі. Щороку провадилося 4 ярмарки, що тривали по 5 днів, на них торгували переважно привозними мануфактурними та бакалійними товарами. Проте
основним заняттям населення лишалося солеваріння. 2 серпня 1811 року уряд затвердив герб Бахмута, на якому між зеленим
і чорним полями був зображений хімічний знак солі.
Незважаючи на те, що Бахмут був центром великого по­
віту, який щодо розмірів площі займав друге місце в Росії після Московського, але в ньому і на початку XIX ст. було лише 40 кам'яних будинків. У 1825 році тут проживало 4215, в 1841 році - 6394 чоловіка. В 1857 році місто займало територію в 135 десятин. З 9197 його жителів дворян було 376, духовенства - 169, купців - 744, селян - 4533, міщан - 2813, ремісників з підмайстрами - 562. На 14 підприємствах (4 цегельних, 2 свічкових, миловарному, воскобійному і 6 салотопних заводах) працювало 83 робітники. Крім того, тут налічувалося 149 магазинів та крамниць. На все місто і повіт було 3 училища і 2 приватні пансіони для дітей заможних батьків, де 13 учителів навчали близько 200 учнів. 1861 року відкрили недільну школу для дітей реміс­ників та робітників, розраховану всього на 20 чоловік.
Після реформи 1861 року 27,4 проц. селян Бахмутського повіту залишилися безземельними. Втративши засоби до існування, багато з них йшли до міста на заро­бітки, внаслідок чого промисловість діставала дешеву робочу силу. В. І. Ленін у праці «Розвиток капіталізму в Росії» підкреслював, що торгові та заводські селища зростали саме за рахунок сільського населення.
На початку 70-х років XIX ст. німецький капіталіст Фарке збудував у місті алебастровий (гіпсовий), пляшковий та цегельно-черепичний заводи. В 1874 році Та­ганрозька торгова фірма Скараманга спорудила великий солеварний завод, який виробляв до 2 млн. пудів солі на рік. Невеликі цегельні й черепичні заводи засну­вали місцеві багатії Зехов, Минаєв, Французов, Полянський та інші.
В 1876 році в результаті розвідувальних робіт, проведених під керівництвом академіка О. П. Карпінського, в Бахмутському котловані знайшли значні запаси кам'яної солі. Було встановлено, що це - найбільший у світі район соляних родовищ. У 1885 році місцевий видобуток солі становив 12,3 проц. загально- російського. Сіль вивозили переважно в Польщу, Литву, а також на централь­ний ринок Росії. У 1878 році була введена в експлуатацію залізниця Харків-Бах­мут-ПопасНА, яка зв'язала Бахмут з центральними районами країни.
В 1900 році в місті діяло 76 промислових підприємств, що випускали продукції на 2,5 млн. крб. На початку XX ст. виникає і металообробна промисловість. Заснований у травні 1905 року дротово-цвяховий і штампувальний завод Французова
випускав дріт, цвяхи, залізничні костилі, болти, гайки тощо. Було збудовано ремонтно-чавуполиварний завод братів Вараксіних, чавуноливарні заводи братів Французових і Квельмуса.
Міський магістрат мало дбав про благоустрій Бахмута. Вулиці до 1900 року були немощені, влітку вкриті шаром пилу, восени потопали в багнюці. Тільки в 1875 році проведено водопровід і встановлено 7 колонок. У 1885 році тут була одна повітова лікарня на 55 ліжок і тюремна - на 20 місць. Все населення міста в 1899 році (в 1887 році тут проживало 15 101 чоловік) обслуговували лікар, фельдшер і акушерка. Діти багатіїв вчилися в чоловічій та 2 жіночих гімназіях, земському реальному і духовному училищах, діти міщан - у вищому початковому та ремісничому училищах. Всього ці навчальні заклади у 1912 році відвідувало 470 учнів. А діти бідняків (близько 1000) навчалися в 6 однокласних народних училищах і 4 церковнопарафіяльних школах. Понад 1200 дітей лишалося поза школою через бідність батьків. В 1889-1901 pp. у Бахмутському духовному училищі працював М. Ф. Чернявський (1868-1946). 1898 року вийшла збірка його поезій - «Донецькі сонети». Твори поета пройняті співчуттям до трудових людей.



Артемівськ - cучасна карта