Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Благодатне

Благодатне (до 1926 року - слобода Амвросіївка) - село, центр сільської Ради, розташоване на річці Кринці (притоці Міусу), за 10 км від районного центру і заліз­ничної станції Амвросіївка. Населення - 4,5 тис. чоловік.
Сільській Раді підпо­рядковано населені пункти - Велике Мішкове, Мала Шишівка, Новоклинівка, Новопетрівка, Свистуни, Сіяч, Жукова Балка, Котовське, Родники.
Поблизу Благодатного виявлено залишки поселення доби неоліту, Розкопано курган з похованням доби міді. На околиці села Новоклинівки знайдено знаряддя праці раннього палеоліту та пізньопалеолітичну майстерню по обробці кременю.
У 1777 році на місці теперішнього села донський старшина А. Г. Луковкін зас­нував хутір. Тут селилися селяни-втікачі, яких приписували на його ім'я. Спочатку вони відбували порівняно невеликі повинності, але вже у 90-х роках XVIII ст. панщина досягла 3-4 днів на тиждень. Селяни змушені були відбувати також станичні., військові та державні повинності. Великим тягарем лягала на їхні плечі подушна подать. В останньому десятилітті XVIII ст. на Дону було введено рекрутську повинність. За царським указом, виданим 1796 року, селяни були позбавлені права переходу до іншого поселення і закріплювалися за тими старшинами, на чиїх землях жили. Отже, втеча на Дон не рятувала селян від кріпосного ярма, «царський уряд, немов бурмистер старого пана, побіг за ними навздогін, щоб допекти їм і на новому місці».
У 1786 році в слободі Луковкіній-Кринській - так називалося поселення - було 103 двори з населенням 416 чоловік. За переписом 1801 року, тут налічувалося вже 509 дворів, у яких проживало 3184 чоловіка. В першій чверті XIX ст. слободу названо Амвросіївкою (на ім'я її власника Амвросія Луковкіна). Входила вона до Черкаського заказу, а після утворення округів (1835 рік) - до Міуського округу Землі Війська Донського. Населення слободи займалося переважно хліборобством - вирощувало пшеницю, жито, овес і ячмінь. Було розвинуто також гончар­не та ковальське ремесла, виробництво вапна. Жили селяни у хатках, побудованих з каменю, глини, саманної цегли, критих соломою або комишем. Носили домотканий одяг. У 1820 році жителі слободи брали участь у повстанні донських селян проти кріпосників. Луковкін викликав військо, яке вчинило жорстоку розправу над нов­ел млими. Багатьох били різками, а найбільш активних заслали до Сибіру.
Напередодні реформи, у 1859 році, в Амвросіївці було 542 двори, проживало 3173 чоловіка. Під час реформи 1861 року в слободі виділено 3 сільські общини: Благодатну, Зарічномиколаївську і Щеховську, а також - общину селища Ясенівського (Краснова), що утворилося поблизу слободи у 1855 році з переселенців із станиці Вешенської. Про те, як пограбували селян Амвросіївки під час реформи, видно хоча б з викупного договору, складеного ясенівською громадою та поміщицею Красновою. За умовами договору, ясенівці одержали по 3,1 десятини орної землі на ревізьку душу (всього тут налічувалося 73 душі). Кожний наділ коштував 133 крб. сріблом, але краща і більша частина землі залишилась у поміщиці. Всього ж по селу поміщикам Луковкіним було відмежовано 27 411 десятин, а Щеховській - 2944 де­сятини.
У післяреформений період поміщицькі та селянські господарства дедалі більше емітувалися у сферу товарно-грошових відносин. Наприкінці XIX - початку XX ст. в слободі Амвросіївці щорічно відбувалося по 4 ярмарки, на яких торгували вели­
кою рогатою худобою, кіньми, вівцями, залізними, галантерейними та кустарними виробами. Грошовий оборот окре­мих ярмарків досягав 100 тис. карбованців.
Швидко відбувався процес класового розшарування села. За даними 1897 року, з 259 дворів Благодатної общини 56 було заможних, 203 бідняцькі й середняцькі, з них 70 безземельних. На 133 бідняцькі й середняцькі господарства припадало 207 десятин надільної землі (в середньому по пів­тори десятини на двір). Орендованої і купленої землі селяни майже не мали. Намагаючись вирватись із злиднів, частина з них переселилася до Сибіру та на Далекий Схід. У своїх заявах про переселення, що їх у 1884 році подавали наказ­ному отаманові Війська Донського 316 селянських родин Амвросіївської волості, в т. ч. мешканці слободи, вони писали, що страшенно бідують, не можуть не тільки сплачувати податі, але й утримувати свої сім'ї.
Наприкінці XIX - початку XX ст. маєтки спадкоємців Луковкіна стали влас­ністю Мазасвих та ще двох поміщиків, у яких великі ділянки землі орендували місце­ві куркулі. Останні використовували частину цієї землі самі, іншу дрібними ділян­ками здавали у суборенду біднякам за підвищену плату. Високі орендні плате­жі розоряли бідняцькі господарства. Багато селян цілими родинами найми­тували у поміщиків і куркулів або в пошуках заробітку йшли на відхожі про­мисли.
Амвросіївка на той час була чималою волосною слободою, яка належала до Таганрозького округу Області Війська Донського. У кожній з трьох общин,


Благодатне - cучасна карта