Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Амвросіївка

Амвросіївка - місто районного підпорядкування. Розташоване в південній частині Донецького кряжа, за 82 км від обласного центру. Залізнична стан­ція. Населення - 24,3 тис. чоловік.
Амвросіївка - центр району, площа якого 1,5 тис. кв. км, населення 69,3тис. чоловік, у т. ч. сільського - 52,4 проц. На території району - 87 населених пунктів, підпорядкованих міській, 3 селищним і 12 сільським Радам депутатів трудящих. В районі 13 колгоспів, 10 радгоспів і 3 птахофабрики, господарства яких ічіеціалізуються на м'ясо-молочному тваринництві та на вирощуванні зернових і овочів. Орної землі - 88,76 тис. га. Тут працюють 16 промислових і одне авто­транспортне підприємства, 3 будівельних управління. В районі 42 загальноосвітні школи, одна музична, індустріальний технікум, районний будинок культури, 7 сіль­ських будинків культури, 2 клуби, 2 кінотеатри, 23 бібліотеки.
Територія міста та його околиць були заселені здавна. Недалеко від Амвросіїв- ьи. поблизу Казенної балки, знайдено ручне рубило доби раннього палеоліту - одну з найстародавніших пам'яток України. На схилах цієї ж балки виявлено ши­роко відому пізньопалеолітичну стоянку мисливців, розкопано кістки понад тисячі зубрів.
У зв'язку з будівництвом Курсько-Харківсько-Азовської залізниці тут у 1869 році виникло пристанційне селище, яке успадкувало назву сусідньої волосної слободи Амвросіївки (тепер с. Благодатне). Дальший розвиток селища пов'язаний з заснуванням поблизу нього цементних заводів. За 7 км від селища на берегах річки Кринки ще в 30-х pp. XIX ст. було виявлено багаті поклади білого крихкого мергелю - сировини для цементного виробництва. У 1896 році підприємець Ковальов побудував перший цементний завод, названий «Донецьким». У 1900 році його про­дали акціонерному товариству Донецького цементного заводу та виробництва буді­вельних матеріалів. Через два роки недалеко від заводу було споруджено підприєм­ство поміщика Михалкова для виготовлення черепиці. У 1903 році став до ладу ще один цементний завод, який належав підприємцю Чорному. На всіх цих заводах пра­цювало тоді 600 чоловік.
Умови роботи на підприємствах були нестерпні. Переважала тяжка ручна пра­ця. На цементних заводах на вивозці вручну клінкеру (напівфабрикату) з піддувача печей більше 5-6 місяців ніхто не міг витримати. На черепичному заводі, як пра­вило, працювали вночі, при тьмяних гасових лампах. Удень же возами вивозили черепицю, а привозили вугілля й сировину. Велика потреба відчувалась у тарі, саме тому був попит на бондарів. Виготовлення однієї бочки коштувало 5 коп., але їх робіт­ники повністю не одержували. Майстер платив своїм учням по 3 коп., решту ділив з хазяїном бондарні. Професії бондаря, пічника, мірошника переходили від батьків до дітей. Підприємці широко використовували працю жінок і дітей, а пла­тили їм удвоє менше, ніж чоловікам. Управителями, головними інженерами здебіль­шого були іноземці.
Жили робітники в двох тісних бараках, до тридцяти родин у кожному.Тут же біля заводських стін тулилися хатки-мазанки. У 1910 році першу таку халупку поставив вантажник М. Стаканов, потім з'явилися житла випалювачів, бондарів, мірошників. Частина робітників мешкала у сусідніх селах. В селищі не було ні школи, ні лікарні. Один фельдшер лікував від усіх хвороб. Робітники К. Є. Козлов та 3. П. Четверик, які проробили на заводі понад сорок років, згадували, як жилося до революції: «Гнули ми спини по дванадцять, а іноді й чотирнадцять годин, одержували копійки. А скільки терпіли принижень та образ від управителя німця Монтейна, який часто міг ударити палицею, з якою ніколи не розлучався. Були ми неписьменними і дітей своїх не вчили, у селищі школи не було. За найменший опір чи заперечення виганяли із заводу».
Зростало невдоволення робітників існуючими порядками. Революційну пропа­ганду серед цементників провадили тоді соціал-демократи, які приїздили з Ростова- на-Дону і Таганрога. У 1901 - 1902 pp. поліція виявила на заводах листівки: «Будь­мо організованими!», «Як відзначити 1 Травня», що їх видав Таганрозький комітет РСДРП. У березні 1904 року в сусідньому селі Успенці комітет створив соціал-де- мократичну групу більшовицького напрямку. Керував нею сезонний робітник це­ментного заводу Є. А. Савельєв.
Під час першої російської революції передові робітники Амвросіївки підтриму­вали зв'язки із соціал-демократичними організаціями Луганська, Макіївки і Таган­рога. 23 серпня 1905 року робітники заводів разом з селянами Успенки захопили хліб та інвентар в економії поміщика Бішлера. У грудні того ж року цементники І. М. Безкровний та А. О. Свистунов, озброївшись, їздили до Горлівки, де брали участь у бою з царськими військами. Ф. В. Давиденко був серед повсталих робітників Ростова-на-Дону. К. І. Мороз брав участь у повстанні на броненосці «Потьомкін». Влітку 1906 року з першого цементного заводу увільнено кілька робітників за «не благонадійність», їм заборонили проживати в селищі. Після поразки збройного пов­стання у Горлівці соціал-демократичну групу було


Амвросіївка - cучасна карта